Зрадів, коли НГУ взяла його в полон. Колишній український військовий розповів, як опинився в армії РФ
Павло Пшеничний — мешканець лівобережної Херсонщини, який воював в АТО у складі ЗСУ, проте влітку 2025 року отпинився в полоні як військовий РФ.
Історію чоловіка розповіло hromadske.
У 2019 році, воюючи в АТО в лавах ЗСУ, Павло отримав важке поранення, яке призвело до інвалідності. Після лікування чоловік жив у селі Каланчак на лівому березі Херсонської області. 24 лютого 2022 року російські загарбники окупували село Павла.
Виїзд з окупації
Пшеничний розповів, що двічі намагався з родиною виїхати з окупації. Спочатку вони зволікали, адже дружина була вагітна, проте у червні 2022 року вона народила. Через вісім місяців після цього родина спробувала виїхати через Крим, проте їх не пропустили, адже у Павла та його дружини не було російських паспортів, а у дитини не було свідоцтва про народження.
Після цього родина повернулася у рідне село, де зробила свідоцтво для немовляти, адже окупанти погрожували забрати дитину. Після цього Павло та дружина знову спробували виїхати з окупації через литовський кордон. Там дорослі показали свої українські паспорти та російське свідоцтво про народження дитини, адже іншого не було. Через це литовські прикордонники, за словами Павла, не пропустили родину, тому їм знову довелося повернутися в окупацію.
Як опинився в російській армії
«У російську армію я потрапив… 15 вересня 2024 року. Ми з дружиною за літо їздили на поля, денні роботи. Дитину бабусі лишали, заробили трохи коштів, хотіли зробити кухню, стіл, невеликі меблі, які розвалювалися. Замовив меблі, до нас приїхала машина, ми вивантажили все це. На наступний ранок приїхала поліція. Сказали, що десь поруч у селі була крадіжка, холодильник украли, і вони знають, що до нас учора приїжджала машина і щось ми вивантажували, і не зрозуміло, що це було», — пригадує Павло.
За словами чоловіка, поліція РФ почала огляд помешкання, зокрема двох підвальних приміщень. Під час огляду першого підвального приміщення вони нічого не знайшли і сказали відчиняти другі двері, проте поки Павло їх відмикав, «правоохоронці» підкинули в перше приміщення мішок з коноплею та закричали, що «знайшли» і далі шукати не потрібно.
Павлу загрожувало 12 років ув’язнення, і чоловік погодився відсидіти, проте окупанти сказали, що замість ув’язнення він підпише контракт і буде воювати.
«[Після оголошення вироку — ред.] суддя дав бумагу і сказав розписатися. Я розписався. Підійшли працівники військкомату, сказали: «Усе, ось твоя в’язниця в армії буде». Привезли мене додому в Каланчак, завели у військкомат, пофотографували, спитали, де я живу, сказали «На зв’язку, нікуди не тікай, тобі потім подзвонять, їдемо», — розповів Павло.
4 червня 2025 року за чоловіком прийшли окупанти, а вже наступного дня Павла разом зі ще одним чоловіком повезли в напрямку Донецька. 8 червня Павло опинився в Макіївці на позиціях окупантів, де пробув до 13 червня.
Після цього чоловіка відвезли на полігон на навчання. За словами Павла, здебільшого «навчали» ув’язнені, які вже пройшли бої на фронті і повернулися. Павла та інших тренували як штурмовиків.
Як потрапив у полон
Невдовзі після цього, перебуваючи на позиціях на Покровському напрямку з іншим військовим РФ, Павло потрапив під обстріл, від якого їм удалося заховатися. Поки Павло й інший військовий сиділи в укритті, до них підійшли бійці батальйону Свобода бригади НГУ Рубіж.
Руслан, командир взводу батальйону Свобода, і піхотинець Олександр розповіли, що саме мали зачищати посадку, проте потрапили під мінометний обстріл, перебігаючи між окопами та бліндажами, натрапили на місце, де був Павло й інший військовий РФ.
Зрозумівши, що їхню позицію викрили українські військові, Павло зазначив, що зрадів та попросив води, піднявши одразу руки та склавши зброю. Чоловік розповів про всі засідки ворога на посадці. Загалом їх було 12. А також дав послухати рацію, у якій було чутно, як і про що говорять окупанти.
Український захисник Руслан розповів, що довелося ночувати на позиції разом із полоненими, яких перед цим вони зв’язали. Окрім цього військові Свободи побризкали полонених засобом від комарів. Наступного дня українські захисники разом із полоненим Павлом виходили з позиції, інший військовий РФ загинув під час обстрілу. Вони дійшли до точки евакуації, де захисників та полоненого забрав автомобіль, який вивіз їх подалі від місця ведення бою.
За словами Павла, отримавши поранення, російським солдатам було б легше загинути, ніж намагатися врятуватися, адже у них нема евакуації і ніхто не поспішає надавати їм допомогу. Пшеничний зазначив, що часто бувало таке, що окупанти після поранення просто лишалися гнити в окопах.
Також Павло розповів, що окупантам не вистачає води, адже ніхто її не привозить. Запаси води на позиціях військових РФ дуже обмежені. Павло поділився історією про окупанта, який втрачав свідомість через зневоднення, і зазначив, що щастило тим окупантам, позиції яких розташовувалися в якомусь селі, де є криниці, або поруч із водоймами.