Живі свідки злочину. Азов та Ліберови презентували проєкт про бійців, які пережили Оленівку і повернулися з полону РФ
Читайте NV у Google
Четверо українських захисників розповіли про теракт в Оленівці та полон РФ (Фото: Надано пресслужбою Азов/Костянтин і Влада Ліберови)
До 28 липня, Дня вшанування пам’яті страчених і закатованих у полоні, 12-та бригада спеціального призначення Азов НГУ разом з документальними фотографами Костянтином і Владою Ліберовими представили фотопроєкт про бійців, які пережили теракт в Оленівці та повернулися з полону РФ.
У ніч проти 29 липня 2022 року росіяни підірвали барак у колонії біля Оленівки. Напередодні туди перевели 193 полонених захисників Маріуполя, бійців Азову. Загинули щонайменше 53 людини, понад 130 дістали поранення.
Відтоді минуло чотири роки. З того самого бараку додому повернулося менше людей, ніж загинуло під час теракту. Четверо захисників, які стали героями проєкту, пережили вибух, вижили в полоні й дочекалися обміну.
28 липня обрали як День вшанування пам’яті страчених і закатованих у полоні саме через Оленівку, але, за словами представників Азов, цей день не лише про траур. У російському полоні залишаються понад 600 бійців Азову і тисячі військових Сил оборони. У бригаді наголошують, що вшанування пам’яті має супроводжуватися конкретними діями: тиском на Росію, розслідуванням злочину і поверненням тих, хто ще в неволі.
«Оленівка — це не лише трагедія минулого. Це злочин, який триває доти, доки його винні не будуть покарані, а всі наші люди повернені додому. Герої цього проєкту — живі свідки цього злочину. Через їхні історії ми хочемо нагадати про тих, хто загинув, і про тих, хто досі не повернувся з полону. Пам’ять має ставати дією — вимогою справедливості, міжнародного тиску на росію та повернення всіх українських військовополонених.», — прокоментував представник 12-ї бригади спеціального призначення Азов НГУ Клевецький Олександр.
«Коли ми знімали, постійно думали про те, що будь-кого з цих людей могло просто не бути. Вони сидять перед камерою, живі, і для нас це найсильніший аргумент, щоб не зупинятися і витягати решту», — поділилися Костянтин і Влада Ліберови.
Історії бійців, які взяли участь у проєкті
Веб, 1070 днів у полоні
Що памʼятає про вибух: «Вибух, спалах, мене здуває з ліжка, падаю з другого яруса, втрачаю свідомість. Потім приходжу до тями, відчуваю, що температура в бараці така нормальна вже, треба вибиратися. Стаю на ноги, починаю виходити, розумію, що стан такий, ніби земля з-під ніг йде. Йшов ніби як на кораблі при штормі. Намагався вийти з бараку, ще раз впав, втратив свідомість. Пройшовся по груді металу, бетону, де колись ліжка стояли. Потім ще поза бараком раз втрачав свідомість».
Які поранення отримав: масивна кровотеча з руки, перебитий променевий нерв лівої руки, поранення правого стегна, наскрізне поранення спини біля попереку, пробита легеня, численні опіки, скловата та маленькі уламки у шиї біля сонної артерії.
Кого згадує із загиблих побратимів: «Згадую Граніта, Радія, Башню, Шуберта, Ковбоя, Космоса, Фірста».
Що за предмет на світлині: «Цей уламок один з найбільших, який дістали з лівої руки, він же пошкодив мені нерв. Знаковий він тим, що це доказ про страту і про те, що мене не вбило та змогло загартувати, не дивлячись на моє каліцтво. Він же доказ того, що це були не HIMARS».
Дос, 129 днів у полоні
Що памʼятає про вибух: «Пам'ятаю два вибухи в самому бараці. Коли був вже вибух, коли ми вибігли на вулицю, я витягував хлопців. Коли дотягнув, я десь п’ятьом людям допоміг. Дуже добре запамʼятав фразу від старших в ДІЗО: „Ну што, класно вас, пацани, вагнєра вʼє*алі“».
Які поранення отримав: осколково-вогнепальні поранення передпліччя, ноги, втрата зору і слуху на праву сторону.
Кого згадує із загиблих побратимів: «Згадую із загиблих хлопців, які воювали під моїм командуванням — Моря, Джонс, Схід, Кадет. Класні пацани, класні вояки, рубалися до останнього в піхоті, застала їх така участь як страта. Памʼятаю Смока з артилерії, дуже класний хлопець був. Космос з медиків взагалі світла людина. Фірст завжди був на позитиві у мене в підрозділі, перевівся в інженерно-саперну роту, взагалі топовий сапер».
Що за предмет на світлині: «Одне-єдине сильне поранення, яке було за Маріупольську кампанію та полон, отримав саме під час теракту. Це осколкове поранення, яке зараз мені не дає повноцінно нормально жити. У мене мільйон уламків у ногах, які не дають мені ходити. Тому пересуваюсь за допомогою палиці. Лікарі сказали, що це на все життя. Нічого змінити неможливо. Тому палиця для мене — символ нагадування страти військовополонених у полоні».
Август, 1122 дні в полоні
Що памʼятає про вибух: «Вибух, далі хаос. Я взагалі був у важкому стані. Мені хлопці допомагали ті, кому пощастило отримати незначні ушкодження. Я тримався, щоб доїхати до лікарні, в голові підбадьорював себе. Пам’ятаю потім операційний стіл у Донецьку. Як я прокидаюся, бачу свої пошкодження, ампутацію ноги, і розумію, що хочу жити це життя. Не хочу в розпачі бути. Хочу брати активну участь в змаганнях, хочу жити і щось робити корисне. Це були перші думки після реанімації, після того, як прооперували».
Які поранення отримав: ампутація ноги внаслідок поранення, осколкові по всьому тілу, втратив око, важка контузія.
Кого згадує із загиблих побратимів: «Із побратимів згадую Браяна, Ехо, Американця, Сенсея, Августа, Радія, Ковбоя, Кіпіша».
Що за предмет на світлині: «Молитва особлива, бо в полоні з хлопцями читали її потайки кожного ранку, за що інколи й отримували на перевірках».
Алан, 1362 дні в полоні
Що памʼятає про вибух: «Вибух. Посипались іскри, одразу загорання, паніка, хаос. Ну і потім вже наслідки: пожежа, згорівші люди. Паніка. Адміністрація ніяким чином не сприяла. Навпаки позакривали всі виходи та заблокували нас на цій промзоні. Ніякої першої допомоги ніхто не надавав».
Які поранення отримав: отримав осколкові поранення коліна, втратив частину пʼятки.
Кого згадує із загиблих побратимів: «Згадую Осипа, Карася, Броню, Електрика, Васильовича, Кіпіша, Батю, Кучерявого, Ковбоя, Білотура — це з ким я безпосередньо перетинався по службі. Та, звісно, всіх інших, оскільки був знайомий майже з усіма хлопцями».
Що за предмет на світлині: «Шеврон — це не тільки елемент форми та знак розрізнення підрозділу, це ще й символ стійкості та незламності людей, навіть коли виживання в тих умовах здавалося неможливим».
