«У Польщі хвиля хейту проти українців уже спадає», — інтервʼю з мовознавцем Павлом Левчуком
Читайте NV у Google
Український науковець і педагог Павло Левчук став першопрохідцем у викладанні української мови в польській школі (Фото: Надано Павлом Левчуком)
У 2025 році у Польщі опублікували програму для викладання української мови як другої іноземної учням 7−8 класів загальноосвітніх шкіл та ліцеїв. Автором програми, розробленої за підтримки Фундації Пилипа Орлика, є українець Павло Левчук — мовознавець, полоніст, славіст, доцент Інституту славістики Польської академії наук, дослідник українсько-польських мовних і культурних зв’язків. Журналістка Галина Гузьо спеціально для NV поговорила з Левчуком про українських дітей у Польщі, українську мову у польській системі освіти, дивовижне мовчання Міносвіти України та стратегічні мовні перемоги.
Автор — Галина Гузьо
«У 2022-му третина учнів у краківській школі, де я викладаю, була українцями»
— Пане Павле, як сталося, що ви працюєте в Польщі?
— Я родом із Рівного. Закінчивши середню школу, поїхав на навчання до Польщі. Спершу пройшов підготовчий курс в Університеті Марії Склодовської-Кюрі в Любліні, а згодом пішов на полоністичні студії в Ягеллонський університет у Кракові.
Магістратуру закінчував у 2014-му з доволі рідкісної спеціальності — «Викладання польської мови як іноземної». Тоді мій професор Владислав Мьодунка попросив мене написати дисертацію на тему українсько-російсько-польської багатомовності українців без польського походження. Це було важливим, оскільки вважалося, що польську мову у світі вивчають тільки люди польського походження. Але чимало українців, не маючи польського коріння, йшли на студії у Польщі.
Так розпочалася моя наукова кар'єра. Від серпня 2017-го я — доцент Інституту славістики Польської академії наук. Крім того, уже понад 10 років є екзаменатором із польської мови як іноземної, проводжу іспити на отримання державних сертифікатів. А ще багато викладав польську для іноземців — вихідців із понад 30 країн світу.
Також працюю у 151-й школі Кракова. Ще у 2019-му тодішній генеральний консул України у Кракові Олег Мандюк запропонував мені викладати українську мову. У цій школі вже тоді навчалися діти з України, для яких я на постійній основі викладав українську від 2019-го до 2022-го. І це був прецедент для польської системи освіти.
— Що змінилося, коли настав страшний для кожного українця лютий 2022 року?
— У нашій школі з першого ж дня повномасштабного вторгнення Росії почав діяти організаційний комітет із допомоги українцям. Батьки польських дітей почали приносити в школу рюкзаки, зошити і всіляке шкільне приладдя. У нас досі залишилося близько 30 таких наборів. Також досі на кабінетах висять написи двома мовами — польською й українською: Бібліотека, Учительська кімната, Кабінет директора…
У 151-й школі — понад тисяча учнів. Рекордна кількість українських дітей у 2022-му становила близько 350, тобто третина від усіх. У перші два роки відбувалася постійна ротація учнів з України: хтось приходив, хтось — подорожував далі… Зараз маємо приблизно 200 учнів-українців.
«Багато українських дітей навчалися у двох школах одночасно: очно в польській і дистанційно в українській»
— Що було найважчим у роботі з українськими учнями у польській школі?
— Діти були не навчені сидіти у класі: за три роки пандемії коронавірусу вони просто відучилися робити це. Було чимало учнів із проблемами виховання: один навіть спробував підпалити школу — начебто випадково кинувши палаючі папірці…
Загалом прибувало багато дітей, травмованих війною. Найважча комунікація була з тими, у кого хтось загинув на фронті…
Українські діти дуже часто навчалися у двох школах одночасно: очно в польській і дистанційно в українській. Це надзвичайно велике навантаження. Тому я і запропонував вивчення української мови у польських школах як другої іноземної.
— Фундація Пилипа Орлика профінансувала розробку цієї програми. І вже у поточному навчальному році вашу інновацію впроваджують у польській системі освіти.
— Польща декларує, що всі діти до 18 років повинні здобувати освіту. Це обов’язок кожної дитини. Тож від 2024-го всіх українських дітей зобов’язали відвідувати польські школи, нарівні з іншими іноземцями (до того два роки у наших школярів, які прибули з України, була змога навчатися онлайн лише в українських школах). Водночас було вирішено дати зелене світло так званому українському компоненту у польських навчальних закладах. Законодавство Польщі передбачає, що, якщо у школі є мінімум сім учнів, які хочуть вивчати мову країни походження, то школа має забезпечити інфраструктуру для цього. А вже оплата праці вчителя — на державі, громадянами якої є такі учні, або на культурно-просвітницьких інституціях.
— Міністерство освіти України якось долучалося до цього процесу?
— Міносвіти України зрозуміло пропозицію у власний спосіб — начебто Польща фінансує все… Таким чином процес фактично був зупинений, не розпочавшись. Тоді ми з колегами знайшли інший шлях: аби усе оплачувала польська сторона (від українського уряду годі чекати коштів!), то викладання української мови мало б бути впроваджене як другої іноземної. Рішення про організацію таких класів ухвалює директор школи — на підставі відповідного звернення батьків учнів і за наявності вчителя.
— Але ж не було відповідної програми?
— Саме так! Міністерство освіти України, попри періодичні звернення, так і не створило програми вивчення української мови. Тоді я вирішив розробити таку програму самотужки. І розробив! Для 7−8-го класів загальноосвітньої школи — рівень А1 (два роки навчання). Для ліцеїв, технікумів та училищ — А2-В1 (чотири роки навчання). Опубліковані програми були у липні та серпні 2025-го.
«За моєю програмою із вивчення української як другої іноземної у Польщі навчаються понад 500 людей»
— І скільки польських шкіл уже впровадили українську в навчання?
— Точної кількості не назву, але є офіційна статистика, що зараз за моєю програмою із вивчення української як другої іноземної у Польщі навчаються понад 500 людей. Серед лідерів — Варшава, Бєльсько-Бяла, Краків і Вроцлав. Одним із перших новинку впровадив 15-й ліцей у Вроцлаві, віцедиректоркою якого є українка. Крім того, за пів року моя програма для 7−8-го класів школи мала понад 1400 завантажень онлайн (вона є у відкритому доступі).
— А вчителів української у Польщі вистачає?
— Викладати українську мову в Польщі може будь-який громадянин або громадянка України, які мають вищу українську освіту і педагогічну кваліфікацію. Кінцеве рішення — за директором школи (деякі з них бажають, щоб їхні педагоги мали й освіту, здобуту в Польщі). Коли я розробляв свої програми, створив базу з потенційних викладачів: на мій пост у Фейсбуку тоді відгукнулося 120 педагогів з 12 воєводств Польщі.
Також я запропонував організувати післядипломну освіту за спеціальністю «Українська мова як іноземна». Приватний університет у Варшаві готовий запровадити такі студії. Програма є, викладачі є. Відкрите нині лише питання оплати праці. Якщо знайдемо фінансування, у рік будемо випускати до трьох десятків кваліфікованих учителів української мови з польськими дипломами. Аналогів такій освіті поза Україною наразі немає. Ми будемо перші. І це відкриє в перспективі дорогу українській мові і в систему польської вищої освіти.
До слова, ми вже провели дві великі конференції на тему вивчення української мови у Польщі — у грудні 2025-го у Вроцлаві і 16−17 березня 2026-го у Варшаві. Щоразу ми об'єднали понад 100 учасників. Вдячний Фундації Пилипа Орлика за підтримку наших конференцій. Пробуємо залучати Українську державу як повноцінного гравця у цих процесах. Колись уже був прецедент — у Великій Британії польська мова в освіті витіснила російську. Тож монополії немає. Треба лише діяти.
— Російська пропаганда, підозрюю, не надто в захваті від ваших дій…
— Російські тролі останні п’ять років активно тероризували інформаційний простір Польщі — з будь-якого приводу. Атаки зазнала і моя програма. Польський канал TVP.info попросив мене прокоментувати це питання, оскільки за лічені місяці у 2025-му назбиралося 92 тисячі (!) негативних коментарів і 32 мільйони (!) переглядів дописів проти запровадження вивчення української мови у польських школах… Це була дуже міцна і цілеспрямована антиукраїнська кампанія.
«У 2022-му 75 відсотків українських восьмикласників у Польщі обирали для екзамену… російську»
— Знаю, що з 2026 року Польща першою у світі ввела матуру, обов’язковий випускний іспит, з української мови як іноземної!
— Так, відтепер випускник середньої школи може вибрати українську для складання екзамену з іноземної мови, нарівні з англійською, німецькою, французькою… Це потужний прецедент і поступ! Українців у Польщі зараз так багато, і вони мають право продовжувати здобувати вищу освіту, склавши іспит з української — своєї рідної мови. Знаю, що станом на зараз складати матуру з української в Польщі зголосилося уже понад 200 учнів. До слова, у 2025 році в Польщі народилося 10 тисяч українських дітей. Через шість років ці діти підуть до школи. І від нас залежить, чи буде у них можливість у Польщі вивчати рідну мову.
— Розповім про власний досвід: у 2022-му я працювала асистенткою вчителя у початковій польській школі. Мала двох восьмикласників: один — із Харкова, другий — із Ковеля. Обоє на випускний екзамен з іноземної мови вибрали російську. І це був парадокс: Росія бомбить Україну, а наші діти-біженці складають іспити з російської мови!
— Насправді вже тоді, у 2022-му, восьмикласники мали змогу обрати для іспиту з іноземної мови і українську, але цей факт не був добре прокомунікований на рівні держави і системи освіти. Тож українську тоді складали лише три учні… А 75 відсотків українських восьмикласників обирали для екзамену російську. Тепер же здавати російську можуть виключно ті, хто вивчав цю мову у польській школі як другу іноземну.
«У людей немає мотивації вкладати свій час і інвестувати власні кошти у вивчення української»
— Ваша книга Багатомовність воєнних мігрантів з України в Польщі була номінована в Польщі на премію імені Єжи Ґедройця і в Україні — на премію імені Івана Франка. Хотіла б вас як експерта запитати про російськомовних українців. Чому це явище поширене?
— Це відбувається з кількох причин. Насамперед дехто з українців не бачить мотивації переходити на українську. У моєму дослідженні була одна пані з Криму (зараз вона юрист у Кракові). Вона розповідала, що, по-перше, у часи її дитинства вчителів української в Криму не поважали. Коли у 2014 році відбулася анексія півострова, за її словами, лунали суцільні звинувачення мешканців півострова в російськомовності і було мінімум підтримки. І третій її аргумент — вона не бачить взаємозв'язку в тому, що вона перейде на українську в побуті — і це спровокує загальні зміни у мовній картині України. Водночас ця жінка задумалася зараз над тим, якою мовою спілкуватися зі своїм малим сином, народженим уже у Польщі.
Ще один приклад: студент з України, вертоліт його батька, льотчика ЗСУ, ворог збив під Іловайськом. І цей хлопець однак не бажає переходити на українську.
Тут і комплексна дидактична проблема: я не бачу на ринку ані дієвих курсів, ані якісних підручників і методичок, які допомагали б вивчати українську мову, переходити на її використання. Немає також підручників для вивчення української як іноземної для дітей. На відміну від, наприклад, підручників для вивчення польської як іноземної. Коли у 2022-му Польща приймала мільйони українських біженців, їм було запропоновано таких посібників «до кольору до вибору» — їх є близько 50!
Питання мови — це питання державної політики. В Україні ж навіть спеціалізований інститут уповноваженого з захисту державної мови надто слабкий, щоб стратегічно і послідовно вирішувати ці питання. Зараз говорять про те, що після мовного буму в Україні, що зафіксований у 2022 році, пішов відкат на рівні 7 відсотків. Гадаю, насправді цей відсоток навіть більший. У людей немає мотивації вкладати свій час і інвестувати свої кошти у вивчення української.
«Коли пішов потік біженців з України, поляки об'єдналися»
— Багато інформації з’являється про періодичні конфлікти між поляками й українцями. Наскільки сильно змінилося ставлення до наших земляків у Польщі за останні чотири роки?
— Чи насправді все так погано? Ні, не все так однозначно. Коли цієї зими Наталія Панченко розпочала збирати в Польщі гроші на генератори для Києва, то зібрала за лічені дні навіть більшу суму, ніж планувалося. Також на заклик кардинала Ґжеґожа Рися поляки жертвували в храмах мільйони злотих. У Кракові зробили резонансну акцію «Тепла зупа для Києва». Коли я звернувся по зал для нашої мовної конференції у Вроцлаві — отримав його безкоштовно, хоча оренда коштує чимало.
Поляків, які підтримують Україну, багато. Зрештою, і польські політики на вищому рівні постійно декларують, що підтримка України — в інтересах Польщі. Як на мене, хвиля хейту в Польщі проти українців уже спадає. Місцеве суспільство дозріває до думки, що підстав для тотального цькування наших людей немає.
— Зрештою, конфліктні моменти підігріває російська пропаганда. Натомість переваги від перебування українців в Польщі (як-от те, що протягом 2022−2024 років загальна сума податків і соціальних внесків, сплачених українцями в Польщі, склала 51,3 млрд злотих) прокомуніковані не надто добре…
— У 2022-му українці в Польщі масово шукали роботу. Давали оголошення — що ліплять вареники тощо. Багато хто починав тут працювати на посадах, нижчих своєї кваліфікації. Усі давали собі раду.
Доречно буде згадати про те, що у 2021-му Польща переживала міграційну кризу: через територію Білорусі в Євросоюз масово хотіли потрапити представники країн третього світу. Це робилося зокрема задля формування ненависті до мігрантів. І тоді польське суспільство розділилося навпіл. Але коли пішов потік біженців з України, поляки знову об'єдналися.
Пригадую, як представники ЮНЕСКО з Мальти тоді дивувалися: мовляв, 2 мільйони українців приїхало, але немає таборів для біженців, по смітниках не нишпорять бездомні… Я пояснював це так: російська пропаганда не врахувала ключову річ, що одна зріла європейська цивілізація (польська) через агресію спільного ворога прийняла у своїх домівках іншу зрілу європейську цивілізацію (українську).