Український захисник переконав двох росіян здатися, коли потрапив у полон РФ на полі бою
Читайте NV у Google
Володимир проходить лікування після отриманого поранення на фронті (Фото: Суспільне Хмельницький)
Український захисник, мінометник Володимир Александров з позивним Позитив потрапив у полон РФ наприкінці січня 2026 року, проте чоловік переконав росіян здатися ЗСУ.
Про це військовий розповів Суспільне Хмельницький.
З початку січня 2026 року Володимир боронив Україну поблизу Костянтинівки в Донецькій області в лавах 112-ї окремої бригади тероборони. Чоловік перебував на позиції з побратимом, коли 21 січня потрапив у російський полон.
«Вийшло так, що ми йшли з напарником забирати свою посилку — те, що нам скидали воду, продовольство. А там з’ясувалось, що в тій хаті сиділи росіяни. Ми ж одразу не бачили, скільки їх там. І почали по нас стріляти. Я тільки побачив краєм ока, що мій напарник упав. Почув, що кричить: „Кидай гранату“. Тут мене вальнуло, розгорнуло, я теж упав», — розповів Володимир.
Побратим чоловіка загинув від поранення, а Позитив отримав поранення, через яке не міг самостійно ходити. Четверо окупантів затягнули чоловіка у хату. Наступного ранку двоє окупантів пішли у бліндаж українських захисників. Після цього росіяни вирішили переміститися туди, адже у бліндажі була вода та їжа.
«Поклали мене на м’які ноші. Почали перетягувати. Я після поранення ходити не міг. Так, як я знав, що їхня російська FPV-ішка там лежала. Ця міна не вибухнула біля входу. Я думаю: «В мене виходу все одно немає. Я промовчу, не буду їм нічого казати, можливо хоч їх там шмальне трохи».
Перші двоє пройшли. Міна снігом притрушена, не видно було. Я теж так, краєм ока подивився — ніби проходжу. А ті двоє, що позаду йшли, один зачепився за неї. І воно, як дало там — і ногу розірвало, і пів сідниці відірвало. І другого покалічило. То ж «затрьохсотило» двох росіян. Ті двоє, що були попереду, затягли нас трьох у бліндаж. Ми там дня чотири, мабуть, сиділи, поки оті двоє здорових, всю воду не випили і все не повиїдали", — розповів українець.
Після цього двоє здорових окупантів вирішили піти до колодязя та набрати воду, проте протягом двох днів не поверталися до бліндажу.
«На другий день під вечір, я їм запропонував: «Хлопці, кажу, мені якось все одно чи я з вами помру, чи наші, чи ваші нас все одно розбомблять. Дайте мені рацію, я з нашими зв’яжусь. Є шанс, що вони нас врятують».
Вони щось порадилися і кажуть: «Ну, давай бери». Віддали мені рацію мою і склали свої автомати. Так вийшло, що вже не я у них в полоні, а вони у мене. Я зі своїми зв’язався. Почали їжу та воду скидати, поки вони готувалися нас евакуювати. За пару днів приїхали одним НРК. Ми вилізли з бліндажу. Той, що, більш менш ходячий був, він трохи нам допоміг завантажитися", — розповів український захисник.
Через близько 700 метрів Володимира та двох росіян помітили російські безпілотники. Один з них — Молнія, вибухнув за 20 метрів від людей. Інші FPV на оптоволокні продовжили «полювання».
«Той же росіянин, що ходячий трохи був, він в сторону відбіг. І на волокні FPV встала, метрів два так між ними була відстань. Вони один на одного дивилися, дивилися хвилину нехай. А тоді дивлюся, вона вже різко розвертається і летить в мою сторону. Ну, я за цього росіянина і не думав. Думав за себе. Якось сам ногу перекинув, абияк перевернувся, впав на землю, заховався за те НРК. Воно то бабахнуло і того росіянина добило», — пригадав Володимир.
Захисник та єдиний виживший з четвірки росіянин сховалися у підвалі хати, яку окупанти продовжували обстрілювати, поки та повністю не зруйнувалася. Після цього атака зупинилася, а українські захисники прислали за Володимиром і бійцем РФ новий НРК.
31 січня, через десять днів після того, як Володимир отримав поранення, він тпинився на точці евакуації та отримав медичну допомогу, а росіянин здався у полон. За цей час чоловіка оголосили зниклим безвісти.
Зараз Володимир перебуває у госпіталі та отримує необхідне лікування. «Поранення — через таз пройшла куля. Стегенна кістка, що у тазу ходить, роздробило її. Я не знаю, як її будуть зліплювати, будуть щось робити. І через руку одна куля на виліт теж пройшла. Сухожилля трошки перебило, пальці тепер погано роблять. Але це не страшно. Мені головне, щоб на ноги можна було стати, і все», — розповів чоловік.
Вдома Володимира чекають донька, цивільна дружина, мама, дві сестри. Брат захисника воює.