День квітки соняшника. Чому 29 серпня Україна згадує полеглих захисників
Читайте NV у Google
Прапори на честь полеглих воїнів на Майдані Незалежності в Києві, 2024 рік (Фото: Zelenskiy / Official / Telegram)
День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність держави, відзначають щороку 29 серпня. NV розповідає, як було обрано цю дату і які заходи проводять на честь героїв.
Ініціатива президента
24 серпня 2019 року на Хрещатику у Києві відбувалися урочистості з нагоди 28-ї річниці незалежності України.
Президент Володимир Зеленський, обраний на цю посаду чотири місяці тому, незадовго до свята заявив, що військового параду в центрі столиці не буде. В Офісі президента назвали парад, який щороку відбувався, коли главою держави був Петро Порошенко, «радянською традицією» та «недешевою демонстрацією військової техніки». Натомість влада вирішила провести «Ходу гідності», а також акції за участю дітей та артистів.
Утім, тему російсько-української війни, яка на той момент тривала вже п’ять із половиною років, у вітальній промові Зеленський уникнути не міг.
«Ми були прикуті до новин зі сходу, де решта слів втрачала сенс, а перед очима були тільки назви населених пунктів та кількість загиблих героїв. Як це не парадоксально, але тоді ми народилися вдруге. Як країна та як суспільство. Об'єднались і згуртувалися. Згадали це забуте відчуття — коли ти пишаєшся своєю Батьківщиною», — сказав Зеленський у своєму першому виступі до Дня Незалежності.
Тоді ж він оголосив: «Сьогодні тут присутні родини загиблих військовослужбовців та учасників добровольчих формувань. З метою гідного вшанування їх пам’яті мною підписаний указ про заснування Дня пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, за суверенітет і територіальну цілісність України, та відзначення його щорічно 29 серпня».
Текст указу за кілька годин з’явився на сайті ОП. У ньому Кабінету міністрів, Міністерству закордонних справ і місцевим адміністраціям бюрократичною мовою доручалося «розробити і затвердити план заходів» з метою «увічнення героїзму» полеглих захисників та «зміцнення патріотичного духу» українців.
Ані у промові, ані в указі чи в інших документах того дня Зеленський не згадував слова «Росія» (у виступі на Майдані він уживав метафору «сусід»). Не прозвучало і слова «Іловайськ». Між тим, саме гірка історія боїв за це місто в Донецькій області стала причиною вибору пам’ятної дати.
Зелений коридор став червоним
29 серпня 2014 року — день розстрілу росіянами українських колон, які, згідно з домовленостями, виходили з Іловайського котла…
Цьому передувала неуспішна операція із взяття під контроль ЗСУ цього міста та залізничного вузла. Планувалося, що у другій декаді серпня проросійські бойовики «ДНР» будуть вибиті з населеного пункту, і це відкриє шлях до деокупації Єнакієва, Горлівки, Макіївки та — найголовніше! — Донецька.
Опір бандитів виявився сильнішим, ніж очікували в українському Генштабі. Та ключову роль зіграло втручання регулярних військ Російської Федерації. Два тижні поспіль вони з території Ростовської області неупинно вели артилерійський вогонь по позиціях сил Антитерористичної операції на державному кордоні та в районі Савур-Могили.
А в ніч з 23 на 24 серпня 2014 року Росія здійснила наймасштабніше пряме вторгнення за весь період АТО. Упродовж дня українські підрозділи дезорганізовано відступали. Надвечір 24 серпня армія РФ перерізала рубіж Старобешево — Кутейникове, ключовий для утримання Іловайська, через який йшло постачання українських сил у місті. Його захисники опинилися в оточенні.
Якщо до вторгнення між українською армією, Нацгвардією і добровольцями з одного боку та бойовиками «ДНР» з іншого фіксувався паритет, то поява в Донецькій області регулярних частин РФ все змінила. Сил АТО було, за підрахунками СБУ, у 18 разів менше. Це зробило спротив марним.
Глава Генштабу ЗСУ Віктор Муженко спробував домовитися про вихід підрозділів з котла через визначені «зелені коридори». Росіяни вимагали, щоб українці залишили в Іловайську зброю і техніку, переговори затягувалися. Саме ця пауза дозволила ворогу розмістити стрілецькі та артилерійські позиції вздовж цих самих коридорів.
Коли вранці 29 серпня розпочався вихід, українські вояки опинилися наче в тирі. Окупанти розстрілювали колони з двох боків. Уцілілим доводилося відходити з трас і шукати маршрути через неозорі соняшникові поля. Так квітка соняшника назавжди стала символом Іловайської трагедії.
У той день загинули, за офіційними даними, 366 українських бійців — найбільші одночасні втрати за період АТО.
Як відзначали і як відзначають
Перша церемонія з нагоди Дня пам’яті загиблих захисників України відбулася 29 серпня 2019 року — через тиждень після президентського указу.
До Михайлівського Золотоверхого собору принесли 400 соняхів — на честь загиблих і зниклих безвісти героїв Іловайська. «Нині сонях нагадує про кожного, ставши символом нашої скорботи й пам’яті», — написав тоді президент Зеленський у соцмережах, знов-таки без згадки країни-агресора.
Після повномасштабного вторгнення риторика глави держави змінилася. 29 серпня 2024 року, у десяту річницю Іловайської трагедії, він зазначив: «Це був спланований, цинічний російський злочин, якого Україна ніколи не забуватиме й не залишить безкарним. Ми завжди пам’ятатимемо кожного й кожну, чиї життя забрала ця війна. І ми не пробачимо Росії жодного знищеного українського життя».
З 2019 по 2021 рік про День пам’яті 29 серпня нагадував титр на екрані провідних телеканалів; у Києві та обласних центрах проводили меморіальні церемонії з приспущенням державного прапора; оголошувалася загальнонаціональна хвилина мовчання.
24 лютого 2022 року відкрилася нова сторінка героїзму, стійкості та втрат українського війська, зазначав Інститут національної пам’яті. «Поки триває війна до перемоги, ми не можемо ані знати точну кількість, ані назвати всіх поіменно, ані розповісти всі історії. Але ми впевнені, що українське суспільство докладе всіх зусиль, щоб наші загиблі герої були в нашій пам’яті не абстрактною цифрою. Щоб вони отримали максимальну шану, якої тільки заслуговують ті, хто віддав життя за свою країну. Щоб наша пам’ять про них була живою», — йдеться на сторінці відомства.
Акції на честь Дня пам’яті захисників України проводять щороку.
29 серпня 2026 року о 16:00 на Софійській площі в Києві заплановане відкриття Алеї героїв «Воїни світла», присвяченої пам’яті бійців, які загинули під час російсько-української війни. Це вшанування оборонців Маріуполя та Азовсталі, добровольців, полеглих в Іловайському котлі 2014 року, під час теракту в Оленівці у 2022 році та в полоні тощо.
Автором, ініціатором та організатором заходу є Віра Литвиненко — мама бійця окремого загону спецпризначення Азов Владислава Литвиненка з позивним Вектор, який загинув 23 березня 2022 року в Маріуполі. Під час заходу буде проведено виставку «Родина героїв» — вироби, виготовлені родинами полеглих захисників, усі охочі зможуть придбати за донат.
