Шлях в один кінець. Дослідники з’ясували, як швидко безхатченки втрачають можливість повернутись до звичайного життя

Безхачтенки проходять процес поступової трансформації самосприйняття особи: від звичайного громадянина до людини, яка прийняла маргінальний статус як норму.

«Ця трансформація відбувається протягом 3−6 місяців після втрати житла і суттєво ускладнює подальшу реінтеграцію, — йдеться у дослідженні організації Деполь Україна, яке є в розпорядженні NV. — Після цього порогу людині набагато важче прийняти допомогу і повернутися до ритму звичайного життя».

Успішна реінтеграція, як правило, відбувається там, де людині вдається сформувати нове приймаюче середовище — через спільноту центру, відновлені стосунки з родиною або підтримку соціального працівника.

Водночас у суспільстві залишаються такі стійкі стереотипи: як з’ясували дослідники, 70% опитаних серед населення пов’язують бездомність саме із залежностями, а 53% вважають, що бездомні самі обирають такий спосіб життя.

Крім того, люди схильні вважати іншу людину бездомною лише тоді, коли вона ночує просто неба, хоча насправді це значно ширше явище. Цей стереотип найбільш характерний для бідних верств населення та старшого покоління. При цьому люди, які втратили житло через війну, зовні практично не відрізняються від решти населення, а це ускладнює їхню ідентифікацію та суспільне визнання проблеми.

Як NV повідомляв раніше, основною причиною втрати постійного місця проживання українцями — у 46% випадків — стали військові дії або окупація. На другому місці - конфлікт у родині / розрив стосунків (22%), на третьому — шахрайство з нерухомістю (12%).

Експерти припускають, що загальна кількість бездомних може сягати мільйона осіб.

Дослідження бездомності в Україні в умовах війни провела з 1 по 30 квітня організація Благодійний фонд Деполь Україна у співпраці з Соціологічною групою Рейтинг і Інститутом демографії та досліджень якості життя ім. М. Птухи. Його респондентами у Києві, Одесі, Харкові та Львові стали 1090 безхатченків.