Що означають слова Столтенберга про вирішальну фазу війни і як у РФ наростає конфлікт між Кремлем та Пригожиним — ISW
Генсек НАТО Єнс Столтенберг вказує на «вирішальну фазу» війни в Україні, тоді як у Росії розростається конфлікт між Міноборони РФ та Кремлем з одного боку та Євгеном Пригожиним з іншого.
Про це йдеться у новому зведенні Інституту вивчення війни за підсумками 16 січня.
Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг заявив 15 січня, що війна Росії проти України перебуває у «вирішальній фазі». У ISW вважають, що така думка відповідає оцінці аналітиків Інституту про те, що Кремль, ймовірно, має намір перейти до «рішучих стратегічних дій» у 2023 році. Водночас заява Столтенберга не означає, що війна перебуває в завершальній фазі або що в майбутніх діях російські війська планують використати всі ресурси, які мають, пояснюють аналітики. Як зазначив 15 січня представник ГУР Міноборони України Андрій Юсов, Володимир Путін визнав, що російські війська не можуть швидко захопити Україну і тепер розглядають можливість ведення затяжної війни на виснаження. ISW вважає, що Кремль зберігає свої довгострокові максималістські цілі щодо захоплення України та, ймовірно, розглядає кілька варіантів дій для досягнення цих цілей.
Столтенберг також відхилив повторювані побоювання канцлера Німеччини Олафа Шольца щодо того, що поставки Заходом зброї в Україну можуть призвести до ядерної ескалації. Столтенберг заявив, що ризик застосування ядерної зброї невеликий і що чимало країн, включаючи Китай, передали Кремлю меседж про неприпустимість застосування ядерної зброї. Такі заяви генсека НАТО узгоджуються із постійною оцінкою ISW про те, що застосування Кремлем ядерної зброї в Україні "вкрай малоймовірно".
Після нової статті Віктора Медведчука в Известиях колишній ватажок бойовиків «ДНР» та військовий злочинець Ігор Гіркін відродив дискусії про те, чи має намір Кремль повернути Медведчука в систему політичної влади в Україні. При цьому і Гіркін, і прокремлівський «воєнкор» Олександр Коц піддали критиці придатність Медведчука до цієї ролі і можливість того, що він будь-коли буде здатний її виконати. Ці дискусії нагадали про попередні чутки у ЗМІ, коли обговорювалися потенційні плани Кремля поставити опального колишнього українського диктатора Віктора Януковича на чолі України в разі її захоплення на початку 2022 року.
Призначення начальника Генштабу РФ Валерія Герасимова командувачем російських військ в Україні не викликало значної хвилі критики серед російських націоналістичних блогерів — в ISW вважають цей факт вартим уваги. Здебільшого російські «воєнкори» припустили, що, призначивши Герасимова, Міністерство оборони Росії теперзнову бере на себе головну відповідальність за війну. Військові блогери в РФ також пов’язали призначення Герасимова з кількома поточними проблемами, включаючи внутрішні суперечки в Міноборони РФ; конфлікт між Міноборони та ПВК Вагнера; а також невдалий для РФ хід війни. «Воєнкори» наголосили, що тепер доля усієї військової кар'єри Герасимова залежить від довгострокового результату війни. При цьому деякі більш критично налаштовані російські націоналісти заявили, що призначення Герасимова є прикладом нездатності Кремля отримати уроки з історії своїх поразок — з огляду на те, що раніше Герасимову не вдалося утримати окуповані території на півночі України на початку вторгнення. Проте така критика була скоріше обмеженою, констатують в ISW. Чимало «воєнкорів» висловили надію на те, що Герасимов продовжить співпрацю зі своїм попередником (а тепер і заступником), командувачем ВКС РФ Сергієм Суровікіним, зокрема, продовжить завдавати ракетних ударів по українській енергетичній інфраструктурі. Така змішана реакція «воєнкорів» може свідчити про їхні сподівання на те, що Міноборони Росії та Кремль наближаються до реалістичного погляду на війну в Україні, запроваджуючи централізовану командну структуру для керівництва військовою кампанією.
Кремль продовжує публічно заперечувати твердження спонсора ПВК Вагнера Євгена Пригожина про те, що «вагнерівці» несуть виняткову відповідальність за захоплення Соледара Донецької області [командування ЗСУ не підтверджує захоплення міста і нагадує, що за нього йдуть бої - прим.ред.]. Так, 15 січня Путін приписав цей поступ на передовій Міноборони та Генштабу РФ, відповідаючи на запитання журналіста. У ISW вважають, що ця заява була навмисною спробою підірвати вплив Пригожина у російському інформаційному просторі, а також продемонструвати, що Путін зберігає контроль над традиційними російськими ЗМІ, тоді як Пригожин продовжує нарощувати аудиторію в Telegram та інших соціальних мережах. Міноборони Росії, своєю чергою, також продовжує повідомляти, що українські позиції в районі Бахмута штурмують підрозділи Південного військового округу армії РФ і російські повітряно-десантні війська. При цьому сили ПВК Вагнера, ймовірно, цілеспрямовано не згадують у брифінгах Міноборони РФ навмисно.
Водночас речник Кремля Дмитро Пєсков назвав «продуктами інформаційних маніпуляцій» повідомлення про конфлікт між Пригожиним та Міноборони Росії, додавши, що джерелом таких маніпуляцій бувають не тільки «вороги», але й «друзі» Кремля. Таким чином Пєсков, ймовірно, опосередковано звинуватив Пригожина у навмисному винесенні цього конфлікту на публіку, і його заява могла бути негласно адресована саме спонсору «вагнерівців», чия критика Міноборони Росії «стає дедалі більш зухвалою», підкреслюють аналітики Інституту.
Тим часом сам Пригожин продовжує підривати довіру до Міноборони Росії та до діячів, пов’язаних із Путіним. Пригожин відповів на заяву Пєскова словами про те, «що він не має підстав не довіряти Пєскову». Хоча Пригожин міг би легко відкинути чутки про конфлікт, просто спростувавши їх, проте він продовжив свою тактику використання свідомо розпливчастих повідомлень, щоб викликати ще більше дискусій у російському інформаційному просторі — що зрештою спрямоване на підрив довіри до Міноборони та Путіна, констатують в ISW.
Інші висновки аналітиків ISW за минулу добу:
- російські сили продовжують проводити локальні атаки, намагаючись повернути втрачені позиції в районі Сватового та на Куп’янському напрямі, тоді як українські сили продовжували наступальні операції у районі Кремінної;
- окупанти домоглися просування на північ від Бахмута і, можливо, посилюють атаки на південь від Бахмута в районі Кліщіївки;
- війська РФ продовжували атаки в районі Авдіївки та Донецька;
- окупанти продовжують зусилля щодо накопичення живої сили у східній частині Херсонської області та розробки нових логістичних маршрутів між Росією та півднем України;
- низька дисципліна в російських військах становить пряму небезпеку для російських солдатів і обмежує ефективність військ РФ.
Карта бойових дій: битва за Бахмут та Соледар, бої на Донбасі, на півдні та на північному сході України
