Загибель Джуса і Мунфіша. Україна втрачає найкращих пілотів і військових, доки Захід витрачає місяці на дебати про зброю для ЗСУ — WSJ
Читайте NV у Google
Україна втрачає найкращих воєнних льотчиків, доки на Заході місяцями тривають дебати щодо того, чи варто надавати Києву західне озброєння.
Такий акцент озвучено в матеріалі американського видання The Wall Street Journal про загибель двох провідних українських пілотів, які виборювали для України передачу літаків F-16. Йдеться про Олексія Меся (Мунфіш), який загинув 26 серпня, пілотуючи один з перших наданих Україні F-16, та Андрія Пільщикова (Джус), загиблого рік тому, у серпні 2023 року.
Видання розповідає історію їхньої дружби, загибелі обох пілотів та вже відомі українським читачам факти про те, як Джус та Мунфіш відвідували США та місяцями докладали зусиль, аби Україна отримала F-16.
«Смерть пілотів підкреслює [високі] ставки в дискусії про те, як Захід має озброювати Україну. На той час, коли в Україні з’явилися перші F-16, багато найкращих українських пілотів, таких як Джус, уже загинули, — пише WSJ. — Тепер ще один досвідчений пілот, Мунфіш, загинув після місяців напружених тренувань, які мали б забезпечити стрибок від керування старими українськими літаками до технічно „напакованих“ F-16».
Автори матеріалу нагадують, що у роки повномасштабного вторгнення союзники Києва на чолі зі США постачали Україні все більш досконалу зброю у дедалі більших обсягах. «Але обладнання часто надходило після місяців дебатів, причому західні союзники спочатку опиралися закликам щодо більш досконалого озброєння, щоб погодитися через кілька місяців. Уривчастий потік [західного озброєння] дав українським військовим менше часу для інтеграції складної та потужної зброї — через що Повітряні сили [ЗСУ], які вже працюють на межі своїх можливостей, були змушені „викручуватися“, маючи лише невелику кількість високотехнологічних машин, кинутих прямо у повномасштабну війну», — пише видання.
WSJ нагадує про позицію США: американські офіційні особи стверджують, що поступова передача зброї нібито «відкалібрована» так, щоб забезпечити Україну необхідним озброєнням, однак не спровокувати ескалацію з Росією. Однак критики кажуть, що це коштувало Україні можливостей завдати серйозних ударів по російській армії, а також дало Росії час діяти на випередження та протидіяти наступним крокам України.
«Тим часом Україна втратила багатьох своїх найкращих і найяскравіших [військових], які першими взяли до рук зброю проти російських загарбників. До них належать і українські Top Guns [пілоти-аси] - покоління пілотів, які виросли в незалежній від Москви країні і були готові воювати за неї будь-яким озброєнням, яке тільки мали», — пише WSJ.
Нагадуючи факти з біографії Джуса і Мунфіша, видання пише, що їхня завзятість і бажання стати військовими льотчиками зростали саме тоді, коли здатність України здіймати в небо таку техніку різко погіршилася після розпаду Радянського Союзу.
«З дитинства Мунфіш [Олексій Месь], народжений у маленькому містечку Шепетівка, хотів піти слідом за своїм батьком на військову службу. Старанний і наполегливий, він виграв студентський конкурс, щоб відвідати Київ і зустрітися з Леонідом Каденюком, першим космонавтом незалежної України, який побував у космосі. Нагорода зміцнила його мрію літати», — йдеться у матеріалі.
Натомість Джус [Андрій Пільщиков], народжений у Харкові, виготовляв авіамоделі, а пізніше розповідав друзям, що хотів бути пілотом з п’ятирічного віку. У підлітковому віці він завзято фотографував літаки, тиняючись з камерою по аеродромах Харкова. Джус вступив до Харківського університету Повітряних Сил, який носить ім'я радянського аса Другої світової війни Івана Кожедуба, вихідця з України. Його однокласники — пілоти-початківці з усієї країни — часто приходили до квартири неподалік, де він жив із мамою. Серед них був Мунфіш, тихий і серйозний хлопчик, згадувала мама Джуса Лілія Авер’янова. Поки інші жартома косплеїли фільми про пілотів, Мунфіш зазвичай тримався осторонь, згадує вона.
«Вони стали нерозлучними й виношували плани, як можна було б покращити Повітряні сили», — йдеться у статті про загиблих пілотів.
Джус і Мунфіш виділялися своїми здібностями ще тоді, коли в 2019 році вперше сіли в реактивні винищувачі F-15 під час програми обміну в Каліфорнії, розповів WSJ нині відставний полковник Роберт Свертфагер, пілот винищувача Національної гвардії ВПС Каліфорнії. Під час польотів американські пілоти передали керування своїм колегам-українцям, дозволивши Джусу та Мунфішу керувати американськими літаками із заднього сидіння.
Далі WSJ описує більш відомі факти про професійний шлях Пільщикова та Меся, їхню участь у повітряних боях в Україні та про їхній візит до США у 2022 році у спробі лобіювати надання F-16.
Тоді, коли Джус і Мунфіш були у Вашингтоні, один із їхніх однокласників, пілот Су-25 на ім'я Олександр Кукурба, передав через друзів прохання надати ракети Zuni для озброєння його літака. Літак Кукурби збили вже через кілька тижнів. Лише згодом США схвалили рішення про відправку цих ракет.
Минув рік, прийшло літо 2023 року, а Україна так і не отримала F-16. Тим часом втрати України зростали. Один із найкращих друзів Джуса, пілот Владислав Савельєв, був збитий російською зенітною ракетою під час виконання бойового завдання в червні 2023-го.
Коли ж адміністрація Байдена нарешті дала зелене світло і дала союзникам України дозвіл на передачу Києву літаків, куплених у США, відчуття перемоги було вже затьмареним, каже Меланія Подоляк, дівчина загиблого Андрія Пільщикова. «Насправді ціна настільки висока, а час [очікування] такий довгий, що зрештою ви просто кажете: «Гаразд, чудово, тож рухаємося далі. Від отримання згоди до фактичного перебування літаків на українській землі було ще далеко».
Коли в серпні 2023-го року Данія та Нідерланди наршеті оголосили, що передадуть Україні F-16, Джус був одним із лише восьми українських пілотів, які відповідали вимогам знання англійської на достатньому рівні, щоб негайно почати навчання. Однак зробити цього він не встиг: через п’ять днів після звістки Джус розбився під час зіткнення навчально-бойових літаків L-39 і Житомирській області.
Його найкращий друг Мунфіш не мав достатньо часу, щоб пережити цю втрату, каже Свертфагер: «Він перетворив втрату Джуса на обов’язок прийняти його естафету».
Олексій Месь розпочав навчання на F-16, однак, на відміну від новоспечених американських пілотів F-16, українські льотчики не мали можливості й часу на домашні польоти зі своїм підрозділом після навчання. «Їм довелося відточувати свою майстерність у бою», — пише WSJ.
26 серпня, відбиваючи найбільш масовану російську атаку, Месь загинув, пілотуючи F-16.
Нині сенатор-республіканець Ліндсі Грем, один із найпалкіших прихильників більш інтенсивного озброєння України, намагається домогтися розширенням підготовки українських пілотів F-16 і навіть закликає дозволити відставним пілотам США та НАТО воювати в Україні.
«Найкраще, що ми можемо зробити, щоб зберегти пам’ять про цих загиблих хлопців [Джуса й Мунфіша та решти пілотів] — це просто подвоїти зусилля й переконатися, що вони загинули недарма», — каже Грем.
