«Нічого не робимо, тільки відпочиваємо». Чому хасиди щороку з'їжджаються в Умань на свято Рош га-Шана і чи не заважає їм війна

NV розповідає, ким був цадик Нахман і що він написав у заповіті, чому саме Умань приймає десятки тисяч хасидів кожної осені і як Україна готувалася до Рош га-Шана у 2026-му.

Паломництво

У 1988 році Радянський Союз у межах «Перебудови і Розрядки» почав обережне зближення з Ізраїлем. Символічним жестом став дозвіл 250 паломникам-хасидам відвідати святе для них місто Умань Української РСР, де похований засновник брацлавського хасидизму цадик (приблизний переклад — свята людина) Нахман…

Минуло 38 років. У вересні 2026 року, як очікується, до Умані приїде близько 40 тисяч юдеїв. І це попри війну, яку проти вільної України розв’язала кровожерлива Росія. Як Міністерство закордонних справ України, так і Державний департамент США наполегливо рекомендують уникати подорожі до Умані через загрозу російських ударів та нестачу укриттів.

Формальні заборони видають щороку з 2020-го (спочатку — через пандемію COVID-19), однак хасидів вони не зупиняють. Тільки у 2022 році чисельність прочан становила не більше 10 тисяч, а в усі інші роки вона сягала 30−35 тисяч.

Ізраїльські поліцейські уже прибули до Умані для посилення охорони правопорядку під час Рош га-Шана. Вони разом з українськими колегами патрулюватимуть райони проживання брацлавських хасидів під час святкування юдейського нового року — 11−13 вересня.

Традиції

У юдеїв Новий рік настає впродовж трьох днів, а наступні десять, згідно з віруванням, Бог може змінити долю людини, тому їх слід провести у молитвах і каятті, аж поки не настане Йом-Кіпур (Судний день).

Що ж до Рош га-Шана, то це переважно сімейне свято. Рідні збираються разом за столом, де переважають риба, овочі та солодкі страви. З давніх давен відомий звичай у цей день сурмити в шофар — ритуальний ріг. Звуки шофара, як вважається, спонукають євреїв озирнутися на минулий рік, пригадати свої помилки та переоцінити вчинки.

І тільки брацлавських хасидів Рош га-Шана кличе в дорогу. Вони вірять, що виконують заповіт свого духовного лідера Нахмана, який перед смертю в 1810 року закликав своїх послідовників провести свято разом із ним. Власне, прямим текстом ніде не було написано, що всім слід постояти над його могилою, але хасиди саме так витлумачили волю цадика.

Якби перші паломники, які відвідували єврейський цвинтар Умані понад 200 років тому, побачили, що відбувається в цьому місті в наші дні, певно, були б дуже здивовані. Читання псалмів та сурмління у шофар також мають місце, але переважно дорослі дядьки просто вештаються вулицями та їдять кошерні страви. Алкоголь — заборонено.

«Це єврейське свято, і під час святкування ми не запалюємо вогнів, не сідаємо за авто і не використовуємо телефони. Ми нічого не робимо, тільки відпочиваємо», — розповідав NV один із приїжджих у 2025 році.

Хасиди в Умані, 2010 рік / Фото: Вікіпедія

Одягнені у довгі чорні костюми та фетрові капелюхи, хасиди стають помітною часткою пейзажу невеликого українського райцентру. Готелі та квартири тут бронюють заздалегідь, а ціни на продукти різко зростають ще за кілька днів до свята.

Могила

На цьому фото — найсвятіше місце для усіх хасидів. Труна цадика Нахмана.

Фото: Вікіпедія

Місце захоронення духовного лідера могло бути втрачене назавжди, адже після Другої світової війни радянські керівники Умані вирішили віддати територію старого єврейського цвинтаря під забудову й городи. За переказами, один релігійний єврей зумів отримати ділянку, де була могила Нахмана, і оточив її парканом.

Влада незалежної України спочатку планувала вивезти останки цадика в Ізраїль, але провідники брацлавських хасидів виступили проти — бо це, мовляв, суперечило б заповіту. Відтак 7 червня 1994 року одним зі своїх останніх указів перед тим, як піти з посади, президент Леонід Кравчук розпорядився «створити Історико-культурний центр на місці поховання духовного лідера брацлавських хасидів цадика Нахмана у місті Умані Черкаської області».

20 грудня 2016 року на могилі було вчинено акт вандалізму — приміщення залили червоною фарбою та підкинули свинячу голову із зображенням свастики. Підозрювали російський слід — саме в той період московські пропагандисти докладали зусиль, щоб зобразити українців «нацистами й антисемітами». За словами свідків, нападники вигукували антисемітські гасла російською.

Вандали залили меморіальне приміщення червоною фарбою і принесли голову свині / Фото: Reuters

Скільки брацлавських хасидів у світі — достеменно невідомо. Хтось оцінює їхню чисельність у 50 000, хтось — у 100 000. Основні громади — в Ізраїлі та США. Власне, це не секта, а відкритий рух, будь-хто може приєднатися до спільноти, якщо розділяє настанови цадика Нахмана. Для брацлавських хасидів він досі наче живий — вони не мають і ніколи не мали іншого верховного лідера. Це теж одна з причин сакральності місця його поховання.

З точки зору хасидів, фізичний світ є ілюзорним, а понад усе для людини — її духовний обов’язок. Зокрема тому війна в Україні для них лише маленька логістична проблема, одне з випробувань віри.

Казкар із Брацлава

Нахман народився 4 квітня 1772 року у Меджибожі. Його прадідом по материнській лінії був Баал Шем Тов, засновник хасидизму. Змалку був знавцем священних єврейських текстів, сам написав збірку афоризмів, яку назвав Книга моральних якостей.

Наприкінці XVIII століття вступив у конфронтацію з тодішніми лідерами хасидів, яких звинувачував у занепаді вчення свого прадіда. Нахман навіть певний час змушений був переховуватися, бо ображені равини могли помститися.

Він заклав підвалини оновленого хасидизму, який ще називають брацлавським. Саме у Брацлаві цадик жив з 1802 по 1810 рік, туди ж переїхали і його найближчі прибічники. Серед них був такий собі рабі Натан. Він залишив спогади про спільні подорожі з Нахманом. Той мав славу оповідача казок для дорослих, у яких метафорично переказував основи свого вчення.

Саме зі слів Натана відомий дивовижний заповіт Нахмана: мовляв, якщо людина прийде на його могилу, зробить пожертву на благодійність і прочитає десять псалмів, то, якими б не були її гріхи, цадик персонально «витягне її з пекла за пейси».

На початку 1810 року будинок Нахмана у Брацлаві таємничим чином згорів. Сам він страждав на туберкульоз і відчував наближення смерті. Останні дні свого життя він провів в Умані. Це місто обрав свідомо, адже вважав праведниками його мешканців — жертв гайдамацького повстання 1768 року, відомого як Коліївщина.

16 жовтня 1810 року цадик Нахман помер.