На фронті загинув колишній співробітник фонду Повернись живим та ветеран АТО Тарас Шпук
Під час виконання бойового завдання загинув Тарас Шпук, колишній співробітник фонду Повернись живим, на позивний Череп. Йому було 34 роки, повідомили Андрій Боднарчук та фонд Повернись живим у суботу, 20 вересня.
Боднарчук відзначив Тараса як людину честі, відданості та любові до рідної землі, підкресливши, що його життя — це приклад мужності й жертовності заради майбутнього України.
«Світла пам’ять тобі, друже. Твоя відвага та відданість залишаться назавжди в наших серцях. Герої не вмирають. Схиляємо голови у скорботі. Вічна слава Герою України — Тарасу Шпуку», — додав він.
Зазначається, що Тарас почав працювати у фонді у 2019 році, ставши першим працівником ветеранського відділу, який розвивав ветеранський спорт. Ольга Омельянчук, колишня керівниця комунікаційного відділу фонду, згадує, що Тарас мав бездоганну репутацію і був фанатом своєї справи.
Загиблий був учасником Революції Гідності та бойових дій на Донбасі у складі добровольчого батальйону. За словами директора фонду Тараса Чмута, Шпук був важливою фігурою у розвитку ветеранського спорту, душею Invictus Games і невтомним генератором ідей.
У лютому 2022 року Тарас став військовим менеджером і активно займався комунікацією з підрозділами та розподілом майна. Він також організував евакуацію спортивного обладнання з Ірпеня для ветеранів-учасників Invictus Games. Тарас був надзвичайно відданим своїй справі, працюючи над підготовкою української збірної для міжнародних змагань.
«Ще з 24 лютого 2022-го він одразу хотів йти у військо, як і багато хто інший. Йому не вистачало того досвіду, що він набув під час АТО — таку категорію називають „недовоювався“. Він хотів туди. Коли потрапив у військо, потрапляв під обстріли, постійно прагнув ризику. Вочевидь, ми цього не вітали, але його туди тягнуло. Тарас був глибоко занурений у мілітарну спільноту з 2014 року — тобто варто розуміти, що це не була для нього просто робота, це було його життя. Він жив цим, він горів і тому був неймовірним», — згадує Тарас Чмут.
