Цифрове поле бою: як Україна створила нову модель війни — інтерв'ю з розробником інноваційної платформи для збору та аналізу даних
Президент України Володимир Зеленський відвідує головний командний пункт 414-ї бригади Птахи Мадяра (Фото: Zelenskiy / Official / Telegram)
У бесіді з генеральним директором технологічної компанії G-Next Intelligence Олексієм Теплухіним NV спробував розібратися, як Big Data, штучний інтелект, системи обізнаності поля бою та швидка інтеграція дронів змінили характер бойових дій — і чому традиційні військові доктрини, включно з натівськими, виявилися застарілими.
На початку війни багато хто вважав, що більша оборонно-промислова база Росії забезпечить їй вирішальну перевагу. На папері дисбаланс ресурсів здавався приголомшливим. Однак реальність швидко довела протилежне. Перевага України полягала не у масштабі, а у швидкості, гнучкості та здатності втілювати фронтовий досвід у технологічні інновації.
Починаючи з 2014 року українські інженери та волонтери інтегрували безпілотні авіаційні системи у розвідку, коригування артилерії, логістику та ударні місії. Імпровізовані рішення перетворилися на динамічну екосистему операторів дронів, розробників програмного забезпечення та аналітиків, які працюють в режимі реального часу разом із бойовими підрозділами. Швидка ітерація — тестування, адаптація, повторне розгортання — стала визначальною рисою.
Україна прискорила ухвалення рішень як на тактичному, так і на технологічному рівнях. Традиційні системи закупівель виявилися повільними та непристосованими для сучасної війни. З’явилося нове покоління оборонних стартапів, команд із обробки даних і розробників штучного інтелекту, які заповнили ці прогалини. Інтегровані платформи обізнаності про поле бою почали об'єднувати дані з дронів, супутникові знімки, розвіддані та повідомлення з фронту в єдину операційну картину, що дозволило ухвалювати швидші, децентралізовані рішення.
Штучний інтелект став мультиплікатором, допомагаючи з розпізнаванням об'єктів, ідентифікацією цілей і визначенням пріоритетів, скорочуючи час між виявленням і ураженням ворожих цілей. В умовах агресивної війни український оборонний сектор, який раніше страждав від недофінансування, перетворився на лабораторію військових інновацій.
Усього за кілька років українські військові технології пройшли шлях від зародкового стану до об'єкта серйозного інтересу з боку Ізраїлю, монархій Перської затоки, Сполучених Штатів та низки європейських країн, які прагнуть співпраці та доступу до перевірених у бойових умовах українських технологій.
СЕО G-Next Intelligence Олексій Теплухін пояснює, як сучасна війна перетворилася з простого зіткнення армій на змагання технологій.
— Пане Олексію, ви неодноразово казали, що сучасна війна визначається даними і що вона, по суті, є керованою даними. На вашу думку, російсько-українська війна стала точкою неповернення саме у контексті інформації та аналітики?
— Ця війна стала точкою неповернення у багатьох сенсах. Найпростіший приклад: жодна з існуючих військових доктрин жодної країни світу повністю не дає відповіді на виклики цієї війни. Навіть доктрина НАТО. Просто неможливо воювати за доктриною,
