Дзержинський схопився за голову. Як радянські спецслужби намагались дестабілізувати ситуацію в Польщі, проте перетворились на мародерів
Більшовицькі диверсанти на службі перед радянським комісаром в окупованому польському місті Солдан, 2 вересня 1920 року (Фото: Bettmann / Getty Images)
У 1920-х роках спецслужби СРСР формували на своїй території диверсійні загони й закидали до Польщі. Під виглядом «народних месників» вони чистили банківські сейфи, грабували поїзди та закладали та підривали будівлі.
У 1921 році, після виснажливої Радянсько-польської війни, більшовики підписали ганебний для себе Ризький мирний договір. Радянське керівництво не змирилося з втратою величезних територій Західної Білорусі та Західної України, які відійшли до Другої Речі Посполитої. Однак на той момент відкрита війна означала б гарантоване самогубство для Радянської Росії з її розореною економікою та розрухою після Першої світової і громадянської війн.
Виношуючи ідею так званої «світової комуністичної революції», Москва обрала інший, підлий шлях у надії повернути втрачені території. У Розвідувальному управлінні РСЧА (Розвідупр) спільно з Всеросійською надзвичайною комісією з боротьби з контрреволюцією та саботажем (згодом Державним політичним управлінням), розробили таємний план з кодовою назвою Активна розвідка. Він діяв у Польщі упродовж 1921−1925 років і дуже нагадував класичну гібридну війну: добре озброєні загони диверсантів, які складалися з кадрових чекістів, червоних командирів і місцевих радикалів, нелегально перетинали дірявий радянсько-польський кордон і тероризували поляків.
