«Україна — не дійна корова». Як український нарком фінансів Полоз хотів відібрати у Сталіна «горілчані гроші» й запобігти Голодомору
Повноважний представник УСРР при уряді РСФРР, 1922 рік (Фото: DR)
У 1920−30-х роках нарком фінансів радянської України Михайло Полоз наївно вірив, що в кордонах тоталітарної імперії можна будувати суверенну національну державу. Але вступивши у відкритий конфлікт з Москвою за українські гроші, він отримав кулю.
Життя Михайла Полоза — класичний приклад того, як радянська система спочатку використовувала інтелектуалів для зміцнення своєї влади, а коли вони несли їй загрозу — безжально знищувала. Він був незручним чиновником із власними принципами, прихильником українізації та робив усе можливе, щоб ресурси України працювали на її власний розвиток, а не викачувалися центром.
Таких сталінський режим вважав особливо небезпечними. Полоза заарештували 1933 року, звинувативши у «шкідництві» на економічному фронті — мовляв, навмисне склав безграмотний продовольчий план, який призвів до голоду. Абсурд полягав у тому, що за кілька років до Голодомору той публічно звинувачував Сталіна у знищенні українського села. І застерігав, що неминуче станеться трагедія, якщо Москва негайно не пригальмує нещадну індустріалізацію.
