Москва за нього стоїть у черзі. Преображенський про противника війни Надєждіна, його участь у виборах президента РФ і ймовірність протестів
Російський політолог Іван Преображенський, який живе в Чехії, розповідає NV, чи є шанс у ліберала Бориса Надєждіна як антивоєнного кандидата взяти участь у виборах президента Росії, а також про те, яка частина росіян сьогодні підтримує війну.
Новий політичний рік у Росії відмічений підготовкою до чергової легітимації Володимира Путіна на посаді президента країни. Утім, картину безальтернативної кампанії російського диктатора оживляє малознайомий для українців політичний персонаж — Борис Надєждін, російський ліберальний політик, який виступає за припинення війни з Україною.
Російський виборчком дозволив Надєждіну збирати підписи на висунення кандидатом у президенти РФ на виборах, що відбудуться в березні 2024 року, і сам факт появи альтернативи Путіну, нехай навіть примарної, призвів до ажіотажу. Щоб підписатися за висунення Надєждіна в президенти, у великих російських містах, зокрема в Москві та Санкт-Петербурзі, шикуються довгі черги.
Про функцію і долю Надєждіна на майбутніх виборах, про актуальність антивоєнного порядку денного в Росії, зростання протестного потенціалу і появу зачатків нової російської опозиції NV розмовляє з Іваном Преображенським, політичним оглядачем і публіцистом, який живе в Чехії.
— Головною обговорюваною російською фігурою останніх тижнів став російський політик Борис Надєждін. Хто він такий і чому саме він сьогодні отримав можливість збирати підписи для висунення в кандидати на виборах президента РФ?
— Борис Надєждін — беззмінний політик ліберально-демократичного спрямування, який у Росії примудрився зберегти публічність до теперішнього моменту. По-друге, за останні роки він перетворився на учасника російських політичних боксерських топ-шоу, де він зображує ліберала. По-третє, Борис Надєждін — людина, яка завжди акуратно співпрацювала з владою, але, треба віддати йому належне, якщо його і можна запідозрити в тому, що він прямо продавався, то продавався він у рамках своїх переконань, тоді, коли вони збігалися з потребами влади. Можливо, це відбувається і зараз.
Ми не знаємо, чи є він службовим кандидатом, чи йому просто дали можливість збирати підписи. Можна з упевненістю сказати, що Надєждін ходив і погодив, точніше, щонайменше поставив до відома адміністрацію президента Путіна про свої дії. Надєждін давно і добре особисто знає першого заступника глави адміністрації президента РФ Сергія Кирієнка, який крім окупованих тимчасово територій України курирує, власне, і внутрішню політику в Росії.
Надєждін 2000 року, на демократичному з'їзді в рідному для Кирієнка Нижньому Новгороді, пафосно кричав, що треба валити цього президента або валити з країни. Не зробив ні того, ні іншого, а навпаки, почав співпрацювати з Владиславом Сурковим, який тоді курирував внутрішню політику в Кремлі. Тобто він досить суперечлива фігура, але ніколи не виходила жорстко за рамки, які позначала чинна російська влада.
— Чому йому дозволяють збирати підписи і чим його діяльність цікава, а, можливо, вигідна Кремлю?