«В Росії завжди сидів якийсь тиран». Інтерв'ю з речником чеченського батальйону імені Шейха Мансура про визнання Ічкерії окупованою РФ
18 жовтня Верховна Рада України визнала Чеченську Республіку Ічкерія територією, що тимчасово окупована Російською Федерацією.
В інтерв'ю Радіо НВ речник добровольчого чеченського батальйону імені Шейха Мансура Іслам Бєлокієв пояснив, що це змінить для населення окупованої території та для чеченців, які воюють проти Росії у складі ЗСУ.
— Верховна Рада України визнала Ічкерію тимчасово окупованою Росією територією та засудила геноцид чеченського народу. Мені здається, це дуже помітний політичний жест. Скажіть, будь ласка, як ви прийняли цю новину?
— Так, у принципі, це історична подія. Член ООН, кандидат у НАТО, визнає Чечню, Ічкерію окупованою територією. Звісно, це нас не може не тішити. А тепер ми чекаємо побудови дипломатичних відносин, тепер ми чекаємо, аби інші країни також наслідували приклад України.
Нещодавно ми набрали 25 тисяч голосів за петицію на ім'я президента України. Сергій Гармаш, він виступав ініціатором, просив [Володимира] Зеленського визнати державний суверенітет Ічкерії та вибудувати з нею дипломатичні відносини. Тепер побачимо, що буде. Це все якраз збіглося.
— А що вам це дає? Про Чечню та Ічкерію взагалі, можливо, мало хто в Україні говорив до повномасштабного вторгнення. Тепер почали говорити більше в контексті того, що все розпочалося в Чечні. Саме у Чечні західний світ дав зелене світло Володимиру Путіну і, так би мовити, благословив його на подальші злочини. Але що це вам дає?
— Легітимність насамперед. Це можливість бодай елементарно пересуватися. Наприклад, я в Україні. Приїжджаючи, будучи добровольцем, я провів [тут] майже п’ять місяців, не можу навіть зняти гроші з картки через Вестерн Юніон. Мені надсилають гроші на мою діяльність із Європи, я не можу взяти гроші, бо я не маю документів, які можуть бути на території України.
У мене російський закордонний паспорт, з ним неможливо пересуватися. Нас затримують, нас видають на запит Росії на території Європи.
Чеченка Аміна Гериханова вона зараз у Румунії. Коли Аміна виїжджала з України 11 березня разом з іншими біженцями, зі своїм восьмирічним сином, Румунія на запит Росії затримала її. Не дивлячись на те, що ЄСПЛ заборонило видавати Аміну в Росію, [Румунія] зараз погрожує це зробити.
Тобто для цього нам потрібні ці документи. Я вже не кажу про політичну, військову складові, які також нас легітимізують.
— Тобто після повномасштабного вторгнення видавали представників чеченського народу російському уряду, але я так розумію, за вашими словами, після повномасштабного вторгнення нічого не змінилося?
— Не скажу, що прямо нічогоне змінилося. Частково змінилося. Але, на жаль, декого затримують, були випадки. Припустимо, у Німеччині дуже часто затримують людей.
Є така система СІС (SIS — Schengener Informationssystem — англ.) — альтернатива Інтерполу, але шенгенська система. І в Німеччині просто беруть [інформацію] з Інтерполу, коли Росія запитує, просто копіюють та вносять у свою систему, нікого не повідомляючи. Тобто це робиться неофіційно. І є великі підозри, що, можливо, там є російські агенти, які це вчиняють.
І щойно людину видаляють офіційно після судової процедури з Інтерполу, людина робить запит в СІС, тобто до цієї шенгенської системи, яка знаходиться в Німеччині, вони просто її видаляють і кажуть: «Все, нас не було». Це неофіційно. І, на жаль, такі проблеми дуже ускладнюють життя. Багатьох людей сьогодні затримують із цього приводу.
— Після того як Україна визнає Ічкерію окупованою територією, встановить у майбутньому дипломатичні відносини, бо є уряд у вигнанні на чолі з Ахмедом Закаєвим, ви сподіваєтеся, що інші країни світу можуть перейняти цей досвід і так само зробити?
— Ми на це сподіваємося, бо визнано не лише окуповану територію, визнано також геноцид чеченського народу. Також українська Рада звернулася до інших країн, щоб зробили те саме; аби розслідували злочини Росії, які вона вчинила щодо Ічкерії. Це дуже важливий момент. Це все те, що західні країни за цей час не робили.
— Якщо повертатися до представників Ічкерії, які зараз воюють на боці України у війні проти Росії, ви знаєте, скільки це людей?
— Декілька тисяч щонайменше. Вони перебувають у різних підрозділах. Тобто вони не в одному місці.
— Якщо людина перебуває в Чечні або Росії, чи їй вдалося звідти виїхати, але вона з російським паспортом і хоче воювати на боці України, наскільки це легка процедура, пройти всі ці перевірки та долучитися до ЗСУ?
— Це дуже складно. Бо все-таки людям із російським паспортом не довіряють. І є цьому обґрунтування.
Припустимо, я можу говорити саме за батальйон Шейха Мансура. Ми намагаємось залучати людей із ЄС, ми намагаємося залучати людей, які живуть у самій Україні. Адже в Україні також багато чеченців мешкало ще до війни. З Росії ми людей не долучаємо. Це важливо, тому що може бути багато агентів. І ми, звісно, починаємо «пробивати» [інформацію про] всіх тих, хто виявив таке бажання. Звісно, ми їх «пробиваємо» через наші зв’язки, родинні зв’язки, бо у нас вони дуже тісні: хто він, звідки, з ким був одружений, скільки у нього дітей, з ким зараз одружений, де живе тато, мама, де працює, сусідів питаємо. І лише потім його можемо кликати сюди. Потім уже починається процедура з українською владою, зі спецслужбами, які теж, своєю чергою, пробивають цю людину. І якщо вони дають добро після того, як ми надаємо список, цю людину ми намагаємося привезти.
— Україна визнала геноцид чеченського народу. Але після війни у Чечні минуло понад 30 років. І, наскільки я знаю, Рамзан Кадиров зробив усе можливе за ці роки, аби знищити будь-які докази цього геноциду, навіть якісь пам’ятники таблички знищувалися в Чечні. На ваше переконання, наскільки легко чи важко буде, якщо з’явиться така можливість, провести розслідування і довести цей геноцид? Чи готові люди розповідати? Тому що 30 років ці люди жили та живуть в абсолютному страху в Чечні.
— Я не сказав би, що 30 років минуло після війни. 30 років минуло з початку війни. 2009 року у квітні офіційно закінчилася операція КТО — це контртерористична операція. Так називала цю війну Росія.
— Багато що нагадує. Ви бачите, Росія ніде не називає війну війною, у неї завжди якісь «спецоперації».
— І після цього війна, звісно, не закінчилася — працював уже партизанський рух. І навіть у 2014 році були вилазки партизанів на територію міст, Кадиров був переляканий.
Щодо знищення доказів геноциду. Це апріорі неможливо, принаймні на сьогодні. Бо живі ще ті люди, які на власні очі це бачили. Не сто років минуло, навіть не 50 років — це було 10−15 років тому.
Це бачили люди, вони чули звуки літаків, бомби, снаряди, мінометні обстріли, Град, килимові бомбардування, тортури, викрадення, вбивства, продаж трупів їхніх родичів по 10−15 тисяч доларів. Просто брали людину, розстрілювали її прямо на вулиці російські солдати і казали родичам: «Хочете її назад? Або кілька автоматів здайте (тобто вони тим самим роззброювали місцеве населення), або 10−15 тисяч доларів». І люди ходили, зі світу по нитці збирали ці гроші, викуповували трупи.
Тому неможливо це просто так приховати. Так, є масові поховання, які вони, можливо, спробували б розкрити. Але вони самі їх не знають, бо у війні російські солдати закопують скрізь, тож ні, сьогодні це неможливо.
— Багато хто опрацьовує зараз якісь сценарії, що буде в Росії, якщо Путін зникне, його знищать, усунуть від влади… Багато хто боїться, що прийде замість нього хтось іще гірший. А ви можете зараз припустити, що станеться в Чечні, якщо Путін просто зникне?
— Якщо Чечня залишиться під впливом Росії, гадаю, що нічого не зміниться. Тому що цар може змінитися, але система в Росії завжди була та сама. Вона була прогнилою, вона була імперською. Байдуже, яка це Росія: ліберальна, права, царська, радянська, нинішня федеративна. Абсолютно байдуже. Завжди там сидів якийсь тиран, який хотів поневолити інші народи. Завжди.
Тому від того, що там чорна свиня зміниться на білу свиню, нічого не зміниться. Байдуже, хоч ця так звана ліберальна опозиція прийде, це теж імперці здебільшого. Я не кажу, що всі. Є люди, які мені, скажімо, якось симпатичні. Хоча вони можуть висловлювати думку, яка мені не подобається.
Але є люди, які є абсолютно неприйнятними. Це такі, як [Михайло] Ходорковський, як [Олексій] Навальний. Це люди, які відкрито кажуть: «Ми воюватимемо. Ми ніколи не відпустимо Кавказ. Ми ніколи не відпустимо Чечню, це Росія». Вони відкрито це кажуть. Не кажучи вже про те, що Навальний говорив про Крим, що це «не бутерброд».
— Що за останні півроку, під час великої війни в Україні, змінилося в самій Чечні? Можливо, про настрої там відомо. Путін буквально заливав грошима Чечню, у такий спосіб він утримував маріонетку Кремля Рамзана Кадирова. Зараз у них з’явилися окуповані українські території, можливо, Чечні тепер менше перепаде, і це також якось вплине на настрої населення? Також мобілізація: Кадиров начебто сказав, що Чечня вже віддала все, що могла, проте ми знаємо, що повістки продовжують надходити. Які настрої зараз у Чечні?
— Кадиров бреше. Він завжди брехав. Ще до того, як було оголошено «часткову мобілізацію», мобілізація в Чечні тривала сповна. І коли Кадиров сказав, що мобілізації не буде, бо вони її перевиконали, то була брехня, бо він перелякався чеченських жінок, які вийшли на протести. До речі, багатьох цих жінок досі утримують, а їхніх синів та їхніх родичів насильно відправили на передову в Україну. Серед них є вісімнадцятирічні юнаки і навіть є сімнадцятирічний хлопець.
Стосовно настрою, то він останніми роками був пригніченим. Він був уже відкрито ненависним стосовно кремлівського (дуже важливо — не до кадировського режиму, до кремлівського) режиму в Чечні в особі Рамзана Кадирова.
Щодо грошей, які туди вливались: все це вливалося до кишені Кадирова. Кишеня Кадирова! Пересічний люд цих грошей у вічі не бачив тоді, так і сьогодні не бачить.
Людям показують гарну картинку, як збудовані хмарочоси. Ось ці декілька хмарочосів у Грозному, вони майже на 95% порожні. Вони не заповнені, там нема нічого. Люди не мають грошей, щоб купити там квартиру, орендувати приміщення. Це «пустишки».
І від того, що Рамзану Кадирову менше грошей дадуть, люди… Хоча так, я згоден, ще гірше житимуть. Тому що Кадиров не захоче зменшувати свої витрати, він зменшуватиме витрати народу ще більше.
— Ви сказали, що чеченців відправляють на війну до України. Чи здаються вони тут у полон, чи, можливо, вони намагаються з вашим батальйоном контактувати?
— Так, контактують деякі люди, багато хто справді намагається здатися в полон. Декілька днів [тому] надійшла інформація, що на околицях села Самашки (це Ачхой-Мартанівський район окупованої Чечні) сталася стрілянина між кадировцями та вимушено мобілізованими. Я це публікував у себе. Дехто з мешканців села Самашки чув постріли, вибухи. Цього дня дуже сильні йшли дощі, багато хто міг цього не почути. Понад 10 людей почали чинити опір зі зброєю в руках кадировцям, і вони кудись зникли. Можливо, їх уже вбили, але про це скрізь мовчать.
Спротив триває, люди не хочуть [воювати]. У нас навіть жінок почали відправляти до України. Медсестер зобов’язали їхати до України. А в нашій культурі, щоб жінку зобов’язували йти на війну, ніколи не було! У нас самі жінки могли піти та воювати, були такі випадки. Але щоб хтось зобов’язував жінок — у нас це просто маячня якась. А зараз зобов’язують. Тож як ви вважаєте, який настрій у народу?
— Глава уряду Чеченської Республіки Ічкерія у вигнанні Ахмед Закаєв, якщо я не помиляюся, перебуває у Лондоні. Цими днями він в Україні, але загалом, здається, у Лондоні.
— У Лондоні.
— Які країни можуть визнати наступними Ічкерію окупованою? Які країни найбільше вдаються до сентиментів і, можливо, переймаються долею чеченського народу?
— Як на мене, це прибалтійські країни. Це в будь-якому разі пострадянський простір буде. Це Естонія, можливо, Латвія. Тому що вони найбільше відчули на собі всі «принади» російського режиму, зокрема радянського.
Польща теж могла б це зробити, тому що історично Польща дуже постраждала від царської, від радянської Росії, незважаючи на те, що вона не була повністю, так би мовити, в Радянському Союзі. Але Польща, я вважаю, остання із цих перелічених країн. А потім уже на Захід. Я вже навіть не знаю, хто буде.