Батальйон Життя. Як американські медикині попри заборону рятували поранених у Першу світову, і що потім відбулося в США
У Першу світову війну близько 6.000 американських лікарок та медсестер зголосились служити в армії. Їм відмовили, проте амбітні жінки створили власну медичну службу й показали, на що здатні.
У квітні 1917 року Сполучені Штати Америки вступили у Першу світову війну, й по всій країні пролунав заклик до служби. Генеральний хірург армії Вільям Горгас розіслав реєстраційні форми до всіх лікарень, очікуючи мобілізації найкращих медичних кадрів. Але анкети вручали виключно чоловікам.
Жінок з лікарською освітою на той час було дуже мало — близько 6% від загальної кількості у країні. Попри те тисячі медикинь захотіли служити у військових шпиталях — і зіткнулися з глухою стіною інституційної зневаги.
Чоловіки-начальники систематично відхиляли їхні заявки до Медичного резервного корпусу армії, аргументуючи це тим, що жінки нібито не здатні витримати суворі умови поля бою, а ще — лікарки начебто апріорі є некомпетентними для того, щоб командувати чоловіками, які служитимуть в їхніх шпиталях. Деякі армійські чиновники навіть пояснювали, що оскільки жінка не має права голосу, то юридичний термін «громадянин» взагалі її не стосується.