Чого хочуть росіяни? Як санкції та поразки Росії змінили ставлення її громадян до війни в Україні — огляд західних ЗМІ
Поки звичайні громадяни Росії звикають до війни та вірять у економічну нормалізацію, серед державних та бізнес-еліт країни зростає стурбованість майбутнім. Західна преса аналізує зміни суспільних настроїв у РФ після двох місяців війни та низки поразок.
Останні воєнні невдачі Росії — провал захоплення Києва, виведення військ з півночі України та втрата крейсера Москва — посилюють поляризацію російського суспільства, пише британська газета The Guardian. Державні ЗМІ Росії активніше підбурюють антизахідні настрої, проте й голоси критиків війни звучать гучніше.
Навіть відомий московський пропагандист Володимир Соловйов не стримався й висловив докір російським військовим, які не вберегли від атаки ЗСУ крейсер Москва. «От скажіть мені, як ви могли його втратити?» — істерично заявив він у черговому випуску свого популярного в Росії телевізійного ток-шоу. Соловйов, як і раніше, підтримує Путіна та війну в Україні, проте його незвичний спалах гніву вказує на зростання напруження через вторгнення, що триває вже майже два місяці й наразі переходить у нову фазу — «битву за Донбас», пише видання.
Кремль не демонструє жодного каяття, проте зростаючі втрати Росії змушують висловлюватися тих, від кого раніше годі й було очікувати якоїсь критики. «Я не бачу жодного бенефіціара цієї божевільної війни! — пише у Твіттері російський бізнесмен Олег Тіньков. — Гинуть невинні люди та солдати. Генерали, прокинувшись з похмілля, зрозуміли, що в них г*вно-армія. А звідки армія буде хороша, якщо все інше в країні г*вно й загрузло у непотизмі, холуйстві та раболіпстві?»
При цьому, невдачі на першому етапі війни підвищили ставки конфлікту, перетворивши те, що Кремль називає «спецоперацією», на екзистенційний виклик для обох сторін поляризованого суспільства. «Ми бачимо, що долі Путіна, Росії та суспільства в цілому зливаються в одне ціле, — цитує The Guardian російського соціолога Грега Юдіна. — Я частіше чую, що, хоча люди думають, що війна могла бути помилкою, вони кажуть, що шляху назад немає; вони кажуть: «Ми маємо закінчити справу».
Тим часом, Марина Литвинович, російська опозиційна активістка та політик, зізнається, що помічає серед співвітчизників втому, апатію та «емоційне вигорання», що веде до зменшення споживання новин. «Я бачу, що люди звикають до війни, — говорить вона. — З якогось нічного кошмару або жаху війна для багатьох стала звичним явищем».
Що ж стосується економічної ситуації, то перший шок від санкцій вже минув, і тепер у росіян склалося хибне враження, ніби все повернулося до норми. Насправді ж, уряд аби запобігти економічному колапсу вдався до надзвичайних кроків, зокрема й запровадивши контроль над капіталом. Бізнес-спільноту всерйоз турбує вихід численних міжнародних компаній з російського ринку. А мер Москви спрогнозував втрату 200 тис. робочих місць. Проте навіть тимчасова зупинка деяких великих виробництв у Росії не призвела до економічних протестів, яких так бояться у Кремлі. Натомість, антизахідні настрої зміцніли: нещодавнє опитування дослідницького центру Левада підтвердило, що у березні ставлення росіян до Заходу стало більш негативним.
І все ж зростаючі втрати від війни в Україні посилюють стурбованість — зокрема серед російських еліт, пише американське інформаційне агентство Bloomberg. Деякі з кремлівських інсайдерів погоджуються, що вторгнення було великою помилкою, проте переконані: російський диктатор не поступиться, і втрата влади йому не загрожує.
За свідченнями десяти безпосередньо знайомих із ситуацією співрозмовників видання, які побажали не розкривати своїх імен у пресі, серед високопоставлених російських чиновників та керівників державних компаній є невелика група тих, хто вважають вторгнення катастрофічною помилкою, що відкине країну у розвитку на роки.
Безумовно, путінська війна, як і раніше, має широку підтримку серед російських еліт. Багато хто публічно та у приватних розмовах розділяє кремлівський наратив про невідворотність конфлікту із Заходом та здатність російської економіки адаптуватися до санкцій. «Та все ж все більше високопоставлених інсайдерів приходять до думки, що прагнення Путіна продовжити вторгнення прирікає Росію на роки ізоляції та посилення напруженості, через що її економіка постраждає, її безпеку буде скомпрометовано, а її глобальний вплив зруйновано», — пише видання.
Крім того, серед російських еліт зростає побоювання, що Путін дійсно вдасться до обмеженого використання ядерної зброї у разі провалу кампанії, яку він вважає своєю історичною місією.
Сам же російський диктатор не зважає на попередження високопосадовців про руйнівний вплив санкцій. «Економічний бліцкриг» не вдався, підкреслює він, і хоча Росія зазнає втрат, Захід, мовляв, не залишив йому іншої альтернативи, окрім як вести війну. Путін також переконаний, що за ним стоїть народ, який готовий витримати роки жертв заради його бачення національної величі, зазначають співрозмовники Bloomberg.
Та хоча 80% росіян підтримують дії російської армії, 30% з них роблять це «із застереженнями», зауважує у розмові з журналістами NPR (Національного громадського радіо США) Денис Волков, директор російської дослідницької організації Левада Центр, що її в Росії визнали іноземним агентом. Він також зауважує, що усі опитані проявляють «шок та занепокоєння», і підкреслює: «Варто розуміти, що опитування показують нам не те, що люди дійсно думають чи у що вірять, а те, чим вони хочуть поділитися». Адже, не зважаючи на обіцянку анонімності, респонденти зазвичай діляться із інтервʼюерами тим, про що готові говорити публічно, а не тим, що насправді відчувають.
Російський соціолог порівнює нинішні настрої співгромадян із піднесенням після анексії українського Криму в 2014 році. «Цього разу немає тієї ейфорії, — каже він. — Скоріше, люди розуміють, що це серйозно, що ведуться бої. Але водночас багато хто каже, що вони підтримують [російську армію], а деякі навіть кажуть, що мають [її] підтримувати, тому що це міжнародний конфлікт, і вони повинні підтримувати свою владу».
При цьому, чверть респондентів зізнаються, що вже відчули вплив західних санкцій. За словами Волкова, найбільше страждають люди з незабезпечених груп, які не мають ресурсів для адаптації. Мешканці ж великих міст, у яких такі ресурси є, страждають «морально». Під цим соціолог має на увазі, що найбільш пов’язані із зовнішнім світом містяни могли бути менш схильні підтримувати путінську війну, але тепер опинилися відрізаними від Заходу. Як належні до конфліктуючих сторін, вони найгостріше відчувають ізоляцію Росії.