Ізраїль засудив перепоховання в Україні Андрія Мельника, в ОУН заявили про підігрування пропаганді Кремля

«Ми висловлюємо жаль з приводу рішення провести офіційну державну церемонію перепоховання лідера ОУН Андрія Мельника, який співпрацював з нацистами. Не можна ігнорувати історичну правду та пам’ять про жертв, вбитих нацистами та їхніми поплічниками», — йдеться в дописі.

Крім того, у меморіальному комплексі історії Голокосту Яд Вашем заявили, що вшанування Мельника «підриває моральну цілісність», яка лежить в основі пам’яті про Голокост.

«Вшанування лідера руху, який підтримував нацистську Німеччину та співпрацював з нею під час переслідувань і вбивств мільйонів євреїв, підриває моральну цілісність, яка є основою вшанування пам’яті про Голокост», — стверджують в дописі.

Водночас голова Організації українських націоналістів Богдан Червак назвав заяву ізраїльського МЗС «відвертою провокацією» та звинуватив відомство у підігруванні російській пропаганді.

За словами Червака, такі заяви «не мають нічого спільного з історичною правдою». Він також додав, що раніше представники єврейської сторони вже вибачалися перед Андрієм Мельником через подібні звинувачення. Голова ОУН закликав МЗС Ізраїлю відкликати заяву та попросити вибачення в України.

26 травня на території Національного військового меморіального кладовища поблизу Києва відбулася церемонія перепоховання провідника Організації українських націоналістів, полковника Армії УНР Андрія Мельника та його дружини Софії Федак-Мельник.

У заході взяли участь президент України Володимир Зеленський та представники української влади.

Андрій Мельник — військовий і політичний діяч XX століття. Він був бійцем Легіону Українських січових стрільців, полковником Армії УНР та близьким побратимом Євгена Коновальця, з яким познайомився у російському таборі для військовополонених. Мельник був співзасновником Української військової організації (УВО) та ОУН. У 1924 році його заарештувала польська влада, і чотири роки він провів у в’язниці.

У 1938-му, після загибелі Коновальця, за його усним заповітом очолив Провід українських націоналістів. Під час німецької-радянської війни перебував у Берліні і дійсно покладав певні надії на співпрацю з Гітлером задля створення українських збройних формувань, однак швидко розчарувався у німецькій політиці щодо України.

Після того як Мельник виступив проти планів включення Східної Галичини до складу Генеральної губернії, його разом із дружиною заарештували та відправили до концтабору Заксенгаузен.

Після Другої світової війни перебував певний час у таборах переміщених осіб. Згодом отримав запрошення Великого герцога Люксембурзького бути його гостем і з кінця 1945 року жив у Люксембурзі.

Помер 1 листопада 1964 року в Кельні, похований на міському цвинтарі Бонвуа в Люксембурзі.