«Підприємств ОПК вже понад 1500». Що досі заважає нам експортувати зброю і навіщо Британія розсекречує Storm Shadow — інтерв'ю з Федірком

Ми цю модель зараз дублюємо і ділимося нею з нашими союзниками для того, щоб все ж таки створити win-win стратегію, де виграє і наш союзник, і виграють наші підприємства, які є також частиною цієї міжнародної екосистеми. В тому числі сюди ми можемо додати всі домовленості, які підписані були раніше за механізмом Build with Ukraine. Тобто це коли ми дублюємо виробництво найкращих наших технологій для того, щоб збільшувати власне виробництво і залучити міжнародний капітал, і отримати 100% виробничої потужності, які створені з нашими союзниками для забезпечення Сил безпеки та оборони.

Як, до прикладу, один з останніх контрактів ми уклали з Німеччиною: спільне підприємство, і всі 10 тисяч мінібомберів, які буде виробляти це спільне підприємство, будуть передані Силам безпеки і оборони. І вже перші партії ми стали отримувати.

Декілька місяців тому президент також анонсував створення механізму Drone Deal. Він більш важкий в плані імплементації, в плані того, який рівень кооперації потрібно мати між двома країнами, щоб досягти результату. Але ми бачимо, що країни активно підписуються. Вчора ми підписали з Норвегією, до цього в нас було ще дев’ять країн підписано, в тому числі і країни Близького Сходу. І ми можемо сказати також, що зараз ведеться майже з 20-ма країнами перемовини щодо підписання Drone Deal.

Тому ми бачимо, що кооперація міжнародна триває, вона є однією з найпотрібніших для нашої країни, бо все ж таки ми зараз здебільшого тримаємося на міжнародній підтримці, на тих фінансах, які приходять з країн-партнерів. І в цьому році також буде виділено частину цього репараційного кредиту, який на два роки розподіляється, 90 мільярдів, і по 45 на кожен рік вони будуть розподілені. Частина з них вже прибуває в Україну, і значна кількість йде саме на підтримання оборонно-промислового комплексу, виготовлення озброєння, військової техніки і взагалі підтримки Збройних сил України.

Приходять (транші репараційного кредиту — Ред.), на жаль, не рівномірно, вони приходять частинами, не в ті строки, в які ми б хотіли. Там багато різних векторів і центрів тяжіння. На жаль, всі хочуть мати доступ і допуск до цих фінансів, в тому числі й наші партнери, які, по суті, їх виділяють і хочуть їх залишити частково у своїх країнах. І для нас також це розкриває можливість в плані того, що ми маємо створювати спільні підприємства на їхніх територіях для того, щоб ці кошти працювали, в тому числі, і на нашу оборонку. І таким чином ми би скріплювали цю позитивну співпрацю між нашими партнерами і Україною.

Що ми можемо бачити серед проблем? Як ви зазначили, це щодо контрактування. Значна кількість грошей, по суті, всі гроші, які виділяються Європейським Союзом і нашими партнерами — вимагається використання їх для закупівель озброєння, військової техніки на території України через тендерні закупівлі. Ця система доволі нова для нас під час війни. Звісно що ми добре знаємо і маємо інституційну пам’ять, як проводилися тендери ще до початку повномасштабної війни. І я думаю, що тут нам європейці не принесли абсолютно нічого нового. Але наша задача — провести їх максимально відкрито, наскільки це можливо в оборонних закупівлях.

Є як противники цієї ідеї, так і ті, хто абсолютно її підтримує. Ми підтримуємо проведення тендерів, розуміємо цю вимогу наших партнерів, але, знову ж таки, є певні застереження. Ми як країна, Україна, яка перебуває у війні, мабуть, єдина країна у світі за всю історію, яка під час реальної війни всередині країни закуповує озброєння за допомогою тендерів. Це дійсно такий цікавий прецедент.

— Дозвольте, я втручуся і просто поясню нашій аудиторії. Ви вже про це сказали, і я додатково на цьому наголошу. Раніше Міністерство оборони закуповувало, по суті, зброю за механізмом прямих закупівель, прямих контрактів. Зараз на вимогу європейців, які дають кошти, з’являються тендерні процедури, і буквально кілька днів тому було оголошено перший тендер, наприклад, на закупівлю діпстрайків.

— Так, ви абсолютно праві. Взагалі в системі Міністерства оборони існує більше ніж одна система закупівель. Їх називають прямими, децентралізованими, централізованими. І от зараз в нас є ще тендери. Це, мається на увазі, що частина є на дотчейні, частина через маркетплейси, частина через інші централізовані закупівлі. В цих тендерах є також певні запобіжники щодо того, що, наприклад, компанія не може отримати більше 50% лоту для того, щоб залучити якомога більшу кількість компаній і не зірвати поставку настільки великої кількості озброєння, яке зараз замовляється.

Ви абсолютно праві, що останні тендери були на діпстрайки, а також FPV і оптоволоконні [дрони]. До цього доволі успішно Міністерство оборони провело закупівлю 155-го калібру далекобійних артилерійських снарядів. До цього також були проведені тендери на бомбери, і мідлстрайки, і навіть мотоцикли там потрапили.

Тобто все ж таки вони відбуваються. Відбуваються не так швидко, як би ми цього хотіли. Це пов’язано з багатьма речами щодо створення центрів компетенцій, на які хотіли покласти створення, взагалі обробку всього масиву даних, які армія під час використання озброєння і військової техніки отримує. Тобто, це така «lessons learned» екосистема, і вона має бути створена. Це хороша, прекрасна ідея. Але, на жаль, вона до сих пір не затверджена. Центри ці не створені. Я сподіваюся, що нове керівництво або продовжить цю роботу, або перейде на якусь іншу систему.

Але збір, обробка даних, особливо нашого бойового досвіду, має відбуватися, на мою особисту думку. Все, що в нас залишиться після закінчення війни, це наш досвід, наша експертиза. І ми її маємо правильно збирати, систематизувати і працювати з нею. Це дуже важливо.

Тому можемо сказати, що процес цей пішов. Він все одно буде вимагати певного періоду. Знову ж таки, ми не забуваємо про виробничі цикли. Для того, щоб замовити безпосередньо комплектуючі, вам треба від двох до трьох місяців, плюс три місяці в середньому — це цикл на збірку, особливо таких великих партій озброєння. Тому треба враховувати, що ми, якщо все піде дуже добре, сподіваємося, на початку зими, в кінці цього року, ми вже отримаємо більшість з озброєння, яке проведене за закупівлями за тендерними процедурами. І, можливо, деяка частина перенесеться на січень-лютий наступного року.

— Я не дарма сказав про те, що за роки незалежності в нас економіка будувалася на різних галузях промисловості. В нас, погодьтеся, вже не перший рік йдеться про те, що вагомою складовою в нашій економічній структурі має стати збройовий експорт. І якось наче процес був розпочатий, наче говорили-балакали. І з вами не один ефір теж проводили. А станом на сьогодні, я так розумію, що, в принципі, експортні можливості українських виробників залишаються на мінімумі. Чому так досі складається?

— Чіпляєте за болюче. Це абсолютна правда. Принаймні, зараз ми можемо констатувати в тому числі, що від 30 до 40% загального зростання ВВП нашої країни припадає саме з оборонно-промислового комплексу. І взагалі оборонно-промисловий комплекс зараз — це, мабуть, єдиний можливий експортер, який експортує готову продукцію і компоненти, а не сировину. Що, на мою думку, дуже приємно, бо ми зазвичай експортуємо саме сировину, на жаль.

І цей ринок рік тому, ми з вами через місяць будемо святкувати рік, як було проанонсовано про відкриття експорту. Вже, мабуть, скоро другий місяць, як пішла інформація про те, що в нас нарешті є експериментальна постанова Кабінету Міністрів про експорт озброєння і військової техніки, яка, на жаль, на мою думку, є неробочою у зв’язку з тим, що вона була написана абсолютно відірвано від ринку.

З ринком ніхто абсолютно не консультувався, що призвело до того, що зараз, по суті, ми будемо змушені її повністю переписувати. Але, констатуючи, я, чесно, відверто хотів про це писати і, скоріше за все, напишу цього тижня, більш розлого пояснивши, чому так сталося.

За цей рік ми з вами все, що отримали, це один джойнт-венчур, буквально до 15 дуже маленьких експортних контрактів. Але це торкається приватного ринку. Щодо державних підприємств, там картина краща у зв’язку з тим, що в них є вже інституційна пам’ять, як правильно оформлювати і проводити експортні контракти. І вони на це мають дуже хорошу базу у зв’язку з тим, що Укроборонпром об'єднує також чотирьох основних і ключових державних експортерів.

— В нас за рік, виходить з цих розмов, 15 контрактів на постачання озброєнь та військової техніки і одне спільне підприємство. Це якщо ми говоримо про сектор приватних компаній, а зараз ви описуєте ще державний ринок, правильно?

— Так, я просто констатую стовідсотково, що у державного ринку зараз набагато краща ця ситуація, вона не розкривається, бо державні підприємства, особливо оборонно-промислового комплексу, заборонено зараз обговорювати будь-які контракти, зокрема і міжнародні.

Але по загальному нашому приватному ринку, який зараз виробляє, щоб не збрехати, більше 65% всього українського озброєння, яке використовують Сили безпеки та оборони України, то можна сказати, що там ситуація, на мою думку особисту, погана. Відверто кажу, погана. І це ще також, якщо з урахуванням того, що у нас компанії деякі отримали контракти експортні для участі в експорті до США, це у нас шість компаній, то кількість цих експортних ліцензій ще нижча. А про джойнт-венчури я взагалі мовчу. На жаль, ми за рік спромоглися зробити виключно один джойнт-венчур, який дійсно працює. Я дуже сподіваюся, що до кінця цього місяця ми з вами, якщо компанії цього захочуть, почуємо ще про три.

Але для цілого року роботи, і давайте відверто — що наша оборонка в прямому сенсі просто не вилазить з міжнародних форумів, івентів, виставок — це доволі мало. Але тут не тільки наша проблема. У нас є деякі країни, з якими нам дуже важко йдуть ці процеси. Якщо ми навіть побачимо, що навіть Fire Point через майже півтора року після анонсу побудови власного виробництва в Данії, тільки нещодавно отримав ліцензію на це, то також цей процес, особливо в європейських країнах, він потребує дуже-дуже ретельного пропрацювання і дуже довгих строків виконання, на жаль.

— А це тому, що ми не допрацьовуємо десь на рівні держави? Чи це тому, що насправді нас там не дуже хочуть бачити?

— Оце ви знову по-болючому. Ви абсолютно праві, не дуже хочуть. Це пов’язане з тим, що за ці чотири, вже скоро буде як п’ять років, наші союзники побачили дуже багато наших засобів, як вони виглядають, який функціонал вони мають виконувати, яким чином ми їх застосовуємо. Тобто вони також постійно навчалися. Деяку інформацію, звичайно, надавали ми, бо ми маємо чимось віддячувати нашим союзникам за те, що вони нас фінансують, за те, що вони нас підтримують і дають певні типи озброєння, які ми самі не виготовляємо. Але вони вже на порозі того, що ми бачимо навіть в європейських країнах. Наприклад, морські дрони. Багато країн самі це виробляють. Наприклад, виробляє розвідувальні дрони американо-португальська компанія, зробили цей продукт.

— Ми говоримо про те, що нас не дуже деякі партнери хочуть бачити у себе. Вони, зрозуміло, зацікавлені в тому, аби інвестувати у свої власні збройові розробки і свої оборонні компанії. Але от такий крок від Великої Британії щодо розсекречення компонентів ракети Storm Shadow. Як нам його трактувати?

— Так, Британія, по-перше, це наш стратегічний партнер. В нас підписана сторічна угода. Ми дуже довго з ними працюємо. Навіть у вересні цього року ми знову їдемо з візитом. Проблема в тому, що через зміни їхнього керівництва і непідписання оборонного бюджету протягом останніх пів року, вони мають свої внутрішні певні проблеми, які також впливають на співпрацю з нами.

Щодо розсекречення, я дуже сподіваюся, що це також є частково питанням нашого проєкту Фрея, і будуть розсекречуватися деякі інші компоненти і частини певних ракетних систем, і озброєння. І для нас це дуже хороша новина, бо ви також чули нещодавно, що ми випробували власні крилаті ракети, ми також розробили універсальне кріплення і можемо кріпити і пускати їх майже з будь-якої системи їхнього підльоту і підносу. Мається на увазі, різних систем штурмової авіації. Тому для нас це дуже хороший крок і дуже хороший дзвіночок. Я переконаний, що це прискорить наші навіть внутрішні розробки, які є в нас. Бо з Британією ми дуже плідно і дуже тісно співпрацюємо.