Гонконг заслуговує на похвалу за свою боротьбу. Вже два з половиною роки — відтоді, як я висловив суперечливу думку про те, що «Гонконгу кінець», — шанувальники міста ведуть рішучу кампанію, аби довести протилежне.
На перший погляд, ця героїчна оборона виглядає гідно. Економіка Гонконгу демонструє відносну стійкість, а фондовий індекс Hang Seng відновився, залишивши позаду обвал 2018−2020 років, спричинений політичними заворушеннями. Місто повернуло собі роль світового лідера на ринку первинного розміщення акцій (IPO), що дає йому підстави хизуватися статусом головного фінансового центру Азії. Пол Чан, фінансовий секретар Гонконгу, та інші високопосадовці постійно вихваляють переваги цього центру.
Але за фасадом реальність виглядає зовсім інакше. Вороже захоплення влади.
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Кроки, вжиті Пекіном після демонстрацій на захист демократії у 2019−2020 роках, перетворили Гонконг просто на ще одне велике китайське місто. Сьогодні його китайська назва «Сянган» — «запашна гавань», що нагадує про доколоніальну китайську спадщину міста, — видається більш доречною, ніж «Гонконг»: фонетична передача назви кантонським діалектом, який тривалий час був тут панівним.
Радикальне перетворення на Сянґан має важливе значення. Захисники Гонконгу заперечують наявність проблем із цією новою ідентичністю-хамелеоном, вважаючи її черговим прикладом незмінної стійкості міста. Непогана спроба.
У складі робочої сили відбулися радикальні зміни
Зверніть увагу на лідерство Гонконгу на ринку IPO, що тривалий час було найціннішою перлиною в короні його фінансових послуг. Повернення міста на перше місце у 2025 році зумовлене виходом на біржу компаній із материкового Китаю, таких як CATL, Luxshare Precision, Z.ai, Momenta та Montage Technology. На їхню частку припадає значна частина коштів, залучених останнім часом. Гонконг — це не стільки процвітаючий глобальний ринок IPO, скільки великий майданчик для емітентів із Китаю.
Верховенство права, яке тривалий час вважалося однією з головних інституційних переваг Гонконгу, було серйозно підірване. У 2020 році Китай в обхід законодавчого органу Гонконгу нав’язав місту масштабний закон про національну безпеку. Через чотири роки гонконгські законодавці поспіхом ухвалили статтю 23, що доповнює закон 2020 року: вона інтегрує китайську систему національної безпеки до правової системи міста. Усі ці зміни призвели до придушення відкритих дискусій, нових арештів і винесення суворих вироків активістам, які вже перебували під вартою, спричинили закриття незалежних книгарень і знищили навіть видимість вільної преси.
Крім того, шестеро іноземних суддів пішли у відставку з Апеляційного суду останньої інстанції Гонконгу, поставивши під серйозний сумнів незалежність найвищого судового органу міста. Серед тих, хто залишив посаду, був Джонатан Сампшн — один із найкращих англійських юристів, який у статті для газети Financial Times попередив, що характерний для материкового Китаю «судовий патріотизм» отруює правову систему міста.
Нарешті, звернімо увагу на людей. Жителі Гонконгу й досі пишаються своєю спадщиною, а чисельність населення міста після 2020 року стабільно тримається на рівні близько 7,5 млн осіб, проте у складі робочої сили відбулися радикальні зміни. Влада Гонконгу не оприлюднює офіційної статистики щодо емігрантів із розбивкою за країнами, але дослідження свідчать про значний відтік іноземних фахівців після 2020 року, зокрема багатьох спеціалістів середньої та вищої ланки. Водночас спостерігається сплеск міграції китайських працівників із материка. Прогулюючись сьогодні вулицями Гонконгу, ви з однаковою ймовірністю почуєте як мандаринський діалект, так і кантонський.
Усе це разом свідчить про фундаментальну трансформацію характеру Гонконгу. Вражаючий зовнішній вигляд міста зберігається. Проте це навряд чи виправдовує твердження про конкурентоспроможні інновації, які озвучує прокитайський табір. У таких міркуваннях зручно ігнорується той факт, що ця стійкість забезпечується переважно завдяки Китаю, а не самому Гонконгу. Наприклад, заходи зі стимулювання фондового ринку, вжиті Китаєм у вересні 2024 року, спричинили його зростання та створили потік китайських IPO, які цілком свідомо спрямовуються на розвинений майданчик для розміщення акцій у Гонконгу. А сьогодні «національна команда» КНР намагається повторити цей сценарій.
Очевидно, що економічні показники Гонконгу тісно корелюють із показниками Китаю. Тому мляві темпи зростання ВВП у Китаї, які в другому кварталі 2026 року ще більше відстали від цільового рівня, знизившись до 4,3%, безсумнівно, стримуватимуть зростання Гонконгу.
Влада Гонконгу, вочевидь, вважає, що централізоване планування за китайським зразком відкриває нові перспективи для економіки міста, і нещодавно схвалила власний перший п’ятирічний план. Однак Китай має болісний досвід: такі плани часто обіцяють багато, але дають незначні результати. Це означає, що доти, доки не відбудеться серйозна перевірка на міцність (економіки чи фондового ринку), будь-які висновки щодо стійкості Гонконгу будуть передчасними.
Певною мірою я став мішенню для критики в дискусіях про те, що «Гонконгу кінець». Гонконзькі та китайські посадовці одразу ж починають критикувати мої коментарі. А місцеві журналісти часто запитують, чи готовий я визнати помилку (особливо після того, як я визнав, що регульований фондовий ринок зріс більше, ніж я очікував). Буквально днями один із провідних журналістів надіслав мені повідомлення: «Тема „Гонконгу кінець“ вочевидь вичерпала себе. Що ви на це скажете?» Що ж, дозвольте мені висловитися цілком чітко: того Гонконгу, що був раніше, справді більше не існує. Поїдьте до Сянгану й переконайтеся в цьому самі.
NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Project Syndicate. Републікацію повної версії тексту заборонено.
Авторське право: Project Syndicate 2026