У червні, вперше за останні десять місяців, інфляція знизилася й у річному вимірі склала 7,2%. Подешевшали пальне, овочі та фрукти, свинина та яйця, за що, відповідно, дякуємо Трампу, який як ніхто вміє зупиняти війни, родючій українській землі, щедрій на гарні врожаї, імпортним свиням, яких у ЄС перевиробництво, плодовитим українським куркам-несучкам, та НБУ, який завжди «готовий вжити додаткових заходів зі стримування інфляції».
В цілому, мусимо визнати, що однозначні показники інфляції для воюючої країни — це беззаперечно чимале досягнення і чудова новина для українських громадян. І хоча, за суб'єктивними відчуттями, коли заходиш до крамниці, або замовляєш якісь послуги, хибно здається, що ціни ростуть як на дріжджах, об'єктивна статистика стверджує, що все добре, а отже немає чого і хвилюватися.
Наскільки тривалим буде вплив факторів, що допомогли зниженню цін в червні, сказати складно. Хто знає, що в голові у Трампа, іранців, свиней та несучок, але владні прогнози мають, як завжди, оптимістичний вигляд, тож надія є. І зайве казати, що заходи НБУ по забезпеченню стійкості української фінансової системи цю надію лише зміцнюють. Які саме?
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Наприклад, минулого місяця Правління НБУ прийняло рішення залишити облікову ставку без змін, на рівні 15%, та висловило колективну думку щодо готовності її підвищити, «якщо це буде необхідно для утримання контролю над інфляційними очікуваннями та повернення інфляції на траєкторію стійкого зниження до цілі 5%». Декілька членів правління висловилися навіть за те, щоб вже зараз підвищити ставку до 15,5%, але залишилися в меншості.
Якщо порівняти із сусідами, то стає сумно
З одного боку добре, що інфляція знизилася, але трохи непокоїть, що ставка залишається високою і навіть є тенденції до її підвищення. Чи виправдано це в нинішніх умовах? З точки зору НБУ так, адже його місія — це насамперед «забезпечення цінової та фінансової стабільності», з чим, власне, банк непогано справляється. Але згадаємо, що ще однією важливою складовою місії регулятора є «сприяння сталому економічному розвитку для зміцнення потенціалу України як на її шляху до Перемоги, так і під час повоєнного відновлення». А ось щодо цього, то справи йдуть трохи гірше…
Наразі в Україні облікова ставка перевищує рівень інфляції удвічі, реальна облікова ставка (за вирахуванням інфляції) складає 7,8%. Це приблизно на рівні з Бразилією (9.6%) та Росією (8.3%), але суттєво вище, ніж у переважній більшості країн, і навряд чи це допомагає економічному розвитку… Який сенс споживачам щось купувати, допомагаючи розвивати економіку, якщо вигідніше заощаджувати, тримаючи гроші на депозитах, або вкладаючи їх в ОВДП?
Так само, для чого банкам кредитувати бізнес, якщо набагато простіше, ефективніше та вигідніше купувати депозитні сертифікати НБУ та державні облігації, ще й при тому, що НБУ тримає гривню відносно стабільною. Обсяги коштів, які українські громадяни тримають на депозитах, рекордно зростають. Банки платять громадянам за депозити, в середньому, 14−16% річних, а на сертифікатах та облігаціях без всякого ризику заробляють 15−19%, отримуючи протягом останніх років прибутки, про які вони раніше й не мріяли. Добре, що є прибутки, але погано, коли це заважає зростанню економіки та розбещує банківську індустрію.
Як одну з переваг подібної системи, коли банки забули про кредитування реального сектору і заробляють рекордні прибутки на купівлі депозитних сертифікатів та ОВДП, НБУ називає валютну стабільність. І справді, складно уявити, де б опинилася гривня, якби всі ті кошти, що зараз вкладено в сертифікати та облігації, було б витрачено на купівлю валюти. А що ще робити в економіці, яка не розвивається? Тільки й лишається, що купувати валюту. Але, напевно, було б несправедливо звинувачувати НБУ та його наджорстку для економіки та надприбуткову для банків політику в занепаді української економіки. Заради справедливості мусимо визнати, що в нинішніх реаліях, монетарна політика — це точно не головна перепона для зростання економіки, а лише цеглина, хоча й чимала, у височенному мурі на шляху економічного розвитку, побудованому владою. І, до речі, не тільки нинішньою — попередники теж неабияк постаралися.
Переконливим свідченням економічних негараздів в Україні є мізерний обсяг інвестицій, як внутрішніх, так і зовнішніх. З внутрішніми справи, правда, трохи краще — в першому кварталі цього року обсяг капітальних інвестицій склав 130 млрд грн, що на 5.1% більше, порівняно з минулим роком. Хоча, якщо зробити поправку на інфляцію, то насправді отримаємо зменшення, але не будемо тими злими язиками, які завжди не на часі зі своїми зауваженнями. Порадіємо хоч якомусь зростанню, навіть, якщо воно відбувається переважно завдяки державному сектору та проєктам, пов’язаним із війною. А щодо приватних підприємців у невоєнних галузях, то куди їм подітися, якщо і самим не виїхати, і капітал з країни не вивести?! Залишається інвестувати…
Із зовнішніми інвестиціями ситуація зовсім погана. Навіть грандіозний успіх конференцій з відновлення не допомагає. Згідно звіту ООН, обсяг прямих іноземних інвестицій (FDI) в Україну минулого року скоротився на 25%, позаминулого трохи менше — «всього» на 20%. Найпростіше пояснення — війна, трохи чесніше — надзвичайно несприятливі умови для інвестицій. До війни було те ж саме — за всі роки незалежності залучили аж $59,6 мільярдів. Якщо порівняти із сусідами, то стає сумно: станом на кінець 2025 року Словаччина залучила $74 млрд, Угорщина — 137 млрд, Румунія — $159 млрд, Польща — $420 млрд. Проста статистика, яка набуває дуже переконливих обрисів одразу ж після перетину кордону та першого погляду навкруги. І, до речі, були б інвестиції - була б і валюта на підтримку гривні, і попит на кредитування нових компаній зростав би, а отже і НБУ міг би менше депозитних сертифікатів продавати, не хвилюючись, що вільні гроші на валютний ринок потечуть.
Отже, що маємо? Зниження інфляції в червні — це, безумовно, гарна новина, тож маємо подякувати НБУ за виконання першої частини своєї місії. Але хотілося б, щоб забезпечуючи банки надприбутками і про другу інколи згадували, бо без сталого економічного розвитку, якому нинішня політика влади навряд чи сприяє, у України немає майбутнього. За чужі гроші, так як зараз, щасливе життя не купиш…