«Проблема українців — занадто полярні». Як Сурков і Кірієнко знаходять болючі точки нашого суспільства і використовують їх — інтерв'ю NV

Багато тем одразу ж прокачується. Традиційна тема «тил-фронт». Те, що неможливо перемогти Росію, що всі нас кинуть і так далі. Також ми часто недооцінюємо, наприклад, силу Тік-Тока. У нас поза увагою це проходить. А через Тік-Ток теж багато чого проходить. Достатньо якісно зроблені матеріали.

Найімовірніше, це мав на увазі президент.

— В ГУР назвали реалізаторів цієї ідеї від Російської Федерації. Це перший заступник керівника адміністрації президента РФ Сергій Кірієнко і Владислав Сурков, один з авторів проекту «Новоросія». Саме ці люди, кажуть, повернулися до пропагандистської ідеологічної роботи проти України. Про що для нас ці прізвища? Наскільки справді ситуація із так званим «Майданом-3» виглядає загрозливою?

— Будь-яка внутрішня дестабілізація для нашої країни має непередбачуване закінчення, різні сценарії. І тому, звичайно, що росіяни намагаються це робити, намагаються зіштовхнути українців один з одним, знаючи болючі точки в нашій державі, в нашому суспільстві. І тому намагаються це активно використовувати.

Кірієнко давно цим займається. Він же і тимчасово окупованими територіями займається. Сурков теж. Достатньо професійні люди, не слід їх недооцінювати. Вони що-що, а в інформаційних війнах росіяни великі майстри. У них ще з часів КДБ працює цілий інститут над цим: вивчення психології, розробка того, що називається рефлексивне керування і багато чого іншого.

Тому, звичайно, що вони будуть намагатися використовувати інтернет, насамперед соціальні мережі, тому що лише так вони, на їхню думку, можуть досягти успіху. Але я думаю, що у них не сильно це вийде.

— А як розпізнати справжню зраду від російських інформаційних атак? Як українцям не пересваритися між собою? Будь-який внутрішній конфлікт Росія буде використовувати, вже використовує проти нас. Що має бути мірилом для нас?

— Знаєте, велика проблема українців в тому, що ми занадто полярні. Ми часто любимо обирати крайні точки зору. Давня приказка, що істина десь посередині, на жаль, не завжди притаманна українцям. І це росіяни активно використовують.

Як говорять, розколюють ці, розколюють ці. Слухайте, всі є частиною державного механізму, є недоліки, є і переваги. Тобто говорити, що однозначно хтось там щось розколює… Я б обережно до цього ставився.

Так, влада не ідеальна, ніхто цього не заперечує, є проблеми всередині країни. Але систему характеризує не помилка, а реакція на помилку. Чи є реакція на це?

Чи було взагалі у нас уявлення, що, наприклад, церкву Московського патріархату коли-небудь хтось буде чіпати? Що будуть саджати вже вищих ієрархів цієї церкви. Але от змінилося, наприклад, керівництво СБУ, прийшли нові люди і це вже не є недоторканим: їх ганяють, саджають керівників, знищують колаборантів і так далі.

І плюс ми повинні розуміти, що несучою конструкцією нашої держави є насамперед армія та спецслужби. І це буде у нас надовго, я думаю, що на років 20 точно, навіть після закінчення війни. І тому ми повинні зважати на всі ці речі. І однозначно говорити, що хтось конкретно розколює - той, хто працює.

Уже класична технологія: «Вас всі зрадили! І однозначно всі ці люди, які зібралися в цих органах влади, є ворогами». Це давні історії. Це повторення 1918 року, коли Петлюра зносив Скоропадського, замість того, щоб об'єднатися з ним у боротьбі проти більшовиків. Через полярні точки зору, зокрема, тому що Петлюра був крайній лівим за своїми поглядами, а, наприклад, Скоропадський був все ж близький до традиційної консервативної течії.

Той, наприклад, був проти приватної власності, а Скоропадський був за приватну власність. І на цьому Петлюра зніс Скоропадського, а потім через три місяці сам вже тікав з Києва, тому що йшли більшовики, які активно використовували модні на той час гасла, які знаходили відгук в суспільстві. І це закінчилося тим, що ті, хто виганяв Скоропадського, підтримували Петлюру, багато з них потім вже їли своїх дітей у 1932−1933 роках.