Давайте поговоримо про призов чоловіків 20−25 років з демографічного погляду.
На малюнку 1 ви бачите демографічну піраміду України за 2022 рік, до повномасштабного вторгнення. Це остання більш-менш верифікована, бо даних на 2026 рік ми, зі зрозумілих причин, не маємо.
Виїмка ближче до її основи — це покоління нашої молоді віком 20−30 років. Це люди, які народилися з 1996 по 2006 роки, і це наше найменше доросле покоління.
Давайте виберемо на ньому сегмент тих, кому зараз 20−25 років.
На 25-річних в 2001 році приходиться демографічне дно цієї «ями» (див. мал. 2), в той рік в Україні народилося 376,5 тис дітей — і хлопчиків, і дівчат одночасно. Тогочасний мінімум.
Далі цих дітей було 390 тис., 408 тис. на рік. Відновлення, але доволі коротке, починається в нас тільки у 2006 році, тож 20-річних в нас більше, ніж 25-річних, але це все одно мало, якщо порівнювати з попередніми поколіннями.
Якщо дуже грубо рахувати, то в країні мало б бути зараз близько мільйона чоловіків віком 20−25 років, але це ми не рахували дію постанови про 18−23 і тих, хто виїхав згідно з нею або раніше.
Покоління 20−25 років − наше найменше доросле покоління. Це люди, які ще, на відміну від 30−40-річних, не вступили повноцінно в репродуктивний період і не утворили пари, а в Україні діти все ще народжуються в парах.
Ми можемо поглибити демографічну яму
Їх призов означає одночасно їх вилучення з майбутнього репродуктивного процесу.
Щобільше, саме ця вікова когорта і чоловіків, і жінок має дати нам доволі скромне повоєнне демографічне відновлення, а ще утримувати економіку після 2040 року, коли з ринку праці вийде велике покоління 1970−1980-х років.
Ми мали демографічну яму в період народження цього покоління, і ми можемо зараз поглибити її призовом.
Дітей народжують жінки, але в нашому випадку ми можемо говорити й про дефіцит пар. Жінки цього віку виїжджають, але якщо і коли вони повернуться, співвідношення може різко похитнутися, бо і чоловіків залишиться мало. Менше покоління людей в умовах загроженості народить ще менше покоління людей.
Діти, які народяться в парах 2001−2006 років народження у 2027−2035 роках, мали б стати першим поколінням, яке частково закриває дефіцит ринку праці у 2045−2055 роках.
З погляду демографії, 20−25-річні чоловіки — це найдорожча для країни група для мобілізації за своїми наслідками для майбутнього. І одночасно найменша за кількістю, «вибрати» її дуже легко.
Є ще одна цікава історія. Для того щоб між суспільством та державою формувалась довіра, держава має бути послідовною у своїх рішеннях. Не приємною, а саме послідовною.
Окей, держава вирішила, що береже молодь в країні, і ввела минулого літа постанову про виїзд 18−23, щоб не виїжджали старшокласники, створили це умовне вікно довіри для батьків, що твоя дитина до 23 років може побути в країні.
Пониження порогу призову підтвердить страхи суспільства, що держава ненадійна, у будь-який момент «забере усіх діточок», і це прискорить виїзд дітей, а я нагадаю, що ми маємо відносне відновлення народжуваності з 2006 по 2014 рік. Наше найбільше покоління дітей та молоді, яким сьогодні в його максимумі по 10−14 років.
І тепер, з мобілізацією покоління 20−25, зростає ризик втратити покоління 10−14 років. Його вивезуть тривожні батьки.
У 2025 році в Україні народилося 168 778 дітей. Абсолютний задокументований мінімум.
Текст публікується з дозволу авторки