«Новий фактор тиску на Зеленського». Як Путін використає «вибори» на окупованих територіях і чому РФ не піде на енергетичне перемир’я — Чалий
Геополітика18 вересня, 19:02
— Ми почули репліку президента США Дональда Трампа про те, що нібито Росія й Україна домовилися про енергетичне перемир’я. Дійсно, американський президент робить багато різних заяв, але я чув таку трактовку про те, що Дональд Трамп любить іноді випереджати події. Так, такі переговори ведуться, вони, можливо, ще не призвели до того результату, якого хотів сам Трамп. Як ви гадаєте, якими мають бути умови для того, щоб і Україна, і Росія погодилися на те, щоб напередодні зими не бити по енергетичних об'єктах один одного? Чи це виглядає реальним?
— Треба зауважити, перемир’я — неправильне слово. Чому?
В англійської є і ceasefire — це припинення вогню, і перемир’я. Це різні слова. Я бачу, Трамп використовує по-різному — і так, і так. У нього буває оце перемир’я, йому подобається, коли перемир’я.
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Це зупинення вогню, причому воно ще й визначається певним переліком об'єктів.
Наша сторона думає, що росіяни надішлють зараз перелік об'єктів.
— Жарт вже є щодо цього: ви нам прямо прямо покажіть, куди нам не бити, а ми, значить, не будемо бити.
— А ви думаєте, так не робили раніше? Робили. Наші передавали перелік об'єктів, по яких не треба бити. Це ж відома історія. Це публічно було. Це не дуже правильно.
Хочемо сказати, що хтось не знає - чи ми, чи росіяни — де й що розташовано? Знаємо, але все рівно це дає ворогу більше інформації.
Тому це перший ризик. Посереднику, наприклад, дали ми і росіяни, по яких об'єктах не бити. Посередник — США. Це перший варіант, як це можна реалізовувати.
По-перше, воно не буде закривати все. Якщо там визначать одні об'єкти, росіяни почнуть переводити ці удари на залізницю, на логістику — те, що вони зараз почали активніше робити — аби створити або подорожчання для економіки… Людям [буде важко] добратися на роботу, працювати неможливо, тому що весь час тривоги. Це все підвищує ціну оборони. Не тільки ціну війни для Путіна, що в нього зараз там дірка є, але і ціну оборони.
Ви ж бачите, наші кажуть про дефіцит, який треба закрити, там різні цифри — 21 млрд, 27 млрд євро.
Тому ціна оборони зростає.
А тепер ви кажете, чи це можливо? По-перше, було б недолуго казати, що це неможливо. Все можливо, тільки для цього мають скластися фактори.
Які фактори? Суб'єктивні і об'єктивні. Об'єктивні фактори — це баланс втрат від наших дипстрайків по російській інфраструктурі, саме енергетичній, і їхні удари по нас.
Поки що мені так видається… Я просто не знаю обсягів. Я, наприклад, не знав, що в нас вони вибили вже 500 локомотивів. Ми ж не знали про це. І це не треба було повідомляти, якщо серйозно. Ви уявляєте, що це таке — 500 локомотивів?
І тому, якщо у них можливості [запускати] таку кількість ракет, а у нас перехоплювачів менше… Звісно, вони усі наші АЗС не виб’ють, але можуть нам зробити серйозні умови, щоб не працювала економіка, чи життя було тільки спрямоване на виживання. Вони можуть. Тому для нас це, скоріше, виживання, а для них це ціна війни на сьогодні.
І, в принципі, я думаю, що це має стати для них не просто ціною війни, а виживання.
Тобто не просто має зникнути в якихось регіонах російських дизель або бензин, а Москва має бути паралізована.
Як цього досягти? Я би повірив, що Путін піде на таке рішення тільки в умовах, якщо був би масштабний комплексний удар нашої балістики, крилатих ракет і дронів. Щось подібне.
Тут треба говорити про симетричний удар. Тільки такий він зрозуміє.
У нас на це є можливості? Побачимо. У нас вже говорили про підготовку балістики, підготовку крилатих ракет. Побачимо.
Якщо це не Москва, якщо це десь — Путіна це не хвилює. Бо далі за всі ці елітні будинки — їм все одно, хто буде страждати, хто попаде під ці удари. Їм все одно, начхати.
Ще момент — вибори, які мають показати Путіну, чи є реальна підтримка війни. Тобто вони цифри не покажуть нам, але реальні цифри вони будуть мати. Результати вони вже спустили, скільки треба отримати, але вони будуть мати реальні цифри до фальсифікації.
Я думаю, що до результатів виборів Путін на це точно не піде. Чи піде він після того, якщо вибори покажуть, що там не все так добре з підтримкою війни? Може піти.
Але знову ж таки, тепер суб'єктивний фактор: Путін на це не піде. У нього є складова, де він не мислить раціонально. Йому дуже хочеться все-таки дотиснути Україну подивитись, як люди в Україні витримають умови, схожі з Маріуполем, наприклад, з прикордонними містами.
Він буде пробувати позбавити життєдіяльності, можливостей Суми (Харків не зможе, Харків краще підготувався і він великий) Чернігів, Одесу вони хочуть. Не будемо розкривати нюанси, але в Одесі специфічна система водопостачання. Якщо в Києві це розгалужено, то в Одесі трошки інше.
Вони знають все це. Є відомі речі, і вони будуть туди бити.
Моє враження: зараз навіть рішення стосовно ceasefire, перемир’я, воно стає менш вірогідним.
— Яким чином Путін позиціонує так звані вибори в Держдуму? Трактували їх дійсно як заклик підтримати війну голосуванням. І я зараз все-таки маю зацитувати Путіна. «Участь у майбутньому голосуванні, яке пройде у рік єдності народів Росії, — це також відповідальність, внесок у зміцнення країни. Ваш вибір та ваша воля знову покажуть, що за нашими бійцями мільйони людей, що ми згуртований народ, об'єднаний загальними цінностями…» Це конкретний сигнал: ви голосуєте — ви підтримуєте війну. Як нам це трактувати?
— Тут все ясно. Це мобілізаційна промова в умовах, коли треба ухвалити рішення, чи далі можлива ескалація, підтримка цього з боку росіян.
Тому що дуже багато насправді таких настроїв: ті, що пішли воювати, вони заробляють гроші. У принципі, часто так і є. Там були певні групи — вагнерівці - вони і найманцями були, але серед них були праві патріоти. Вони ідеологію якусь мали, скажімо так. А зараз ідеології немає. Або з тюрми тебе заберуть, або з СІЗО забирають і [посилають] на фронт. А ще й гроші платять. Там ти ще заробиш. Та й сам можеш заробити, накрасти всього.
Тобто оце працювало до останнього часу. Зараз вже це не працює. Тому постало питання всю країну переводити на рейки війни.
Щоб було зрозуміло: ми думаємо, що вся Росія на рейках війни. Вони запізнюються за нас на певний період. Тобто якщо в нас війна прийшла відразу в столицю, то до них прийшла пізніше в столицю. Вона ще не зайшла туди повністю. Вони від нас відстають.
Зараз вже прийшов той час, коли їм доведеться робити вибір далі, на роки вперед. І чи готові вони заплатити зі своєї кишені - тут для росіянина вже починаються питання. Горілка подорожчає, ще щось. Бо акциз також буде використовуватися з їхньої кишені. Вже не кажу про закуску.
А для багатьох росіян з периферії головне так: що випити, закусити. Це реалії їхнього життя. Вони ж страшно живуть. У них 30% офіційно алкоголіків серед чоловіків.
Я не знаю, що у нас, але думаю, що у нас краща ситуація, набагато краща. Подивіться, які вживають в різних країнах напої, то Росія там лідер по всьому міцному.
Тому вони прекрасно розуміють, що таким чином отримують відповідь, чи можна закручувати гайки далі. У них є поліцейський репресивний апарат, але вони розуміють, що все одно частина людей будуть задавати питання. Їм все одно — війна, вб’ють українців, всім все одно. А хто заплатить за це?
І якщо війна стає частиною оплати олігархів — вони цього хочуть уникнути, вони хочуть перенести це на простих людей.
Зараз Путін буде тестувати, можна це зробити чи ні.
В Росії це сфальсифіковано буде, зрозуміло. Нам важливий наш компонент, на нашій території. І тут він сказав фразу, я бачив відео цього виступу, що вибори будуть. Це реально вперше на окупованих територіях будуть вибори. Було в Криму колись, але в Донецьку і інших наших областях вони ще не пробували зробити вибори в Держдуму.
Так в чому тут ризики? Наші заяви вже зроблені: і МЗС, і Центральна виборча комісія все чітко розписали, що це нікчемно, що це ще поглиблює злочини Росії. Прямо записано в багатьох конвенціях, що це злочин — загнати місцевих мешканців на вибори, все під зброєю, під автоматами. Вони так будуть робити.
Але є нюанс: вони вже давно цим нехтують. Тут головне, що він сказав. Він сказав, по-моєму, в Донецькій області і Новоросії. А куди ділись Запорізька, Херсонська області? Мабуть, не комільфо говорити про те, що ти вибори проводиш в Запорізькій області, якщо Запоріжжя ти не взяв.
— Так само і Херсон.
— З Херсону ти змушений був п’ятами накивати. Я думаю, домовилися з американцями, що треба випустити їх на той берег, не факт, що треба було так робити насправді. Ну це таке, суб'єктивне.
Тому Херсонська область — без Херсона. І Луганську він не всю взяв.
Тому, дивіться, як він хитро зробив. І це, до речі, один момент, який треба враховувати. У них в Конституції Росії, коли він собі обрізав і всім іншим крок назад, вони так звані «ДНР-ЛНР» включили як республіки. Фактично, як країни, які приєдналися до Росії (за їхнім виміром) в межах адміністративних кордонів цих областей. Чому він буде битись дійсно до останнього за Донецьку область? Тому що йому треба вийти на адміністративні кордони.
Але Запорізьку область і Херсонську вони включили не так юридично. Нехай юристи наші подивляться, я свої висновки роблю, немає доступу зараз до всіх російських законодавчих актів.
Те, що я раніше знав і зараз подивився: вони включені по-іншому. Тобто, умовно, можуть виникнути дві Запорізькі області, дві - Херсонських. Одна — в Росії, одна — в Україні, якщо наші погодяться на новий кордон.
До речі, ще один момент. Коли він так називає - Новоросія — це залишає можливість для маневру. Бо він би тоді так назвав відразу: Запорізька, Херсонська області.
Ризики тут в тому, що вони проведуть ці вибори, тому що ми ж гуманні, ми ж не будемо обстрілювати виборчі дільниці, чи те, що вони будуть називати виборчими дільницями під дулами автоматів. А російська опозиція — вони ж «хороший русский». Вони закликали, як протестувати? В 12 всім прийти проголосувати.
Розумієте, вони хочуть провести, а далі що буде? Вони їх так чи інакше проводять. Ще й просять в Америки: дайте два дні. Щоб натиснути на президента України, щоб не стріляли наші. А потім вони будуть козиряти: дивіться, ми там не тільки референдуми провели, що абсолютно фейкова інформація, ми вибори провели.
І тут буде один момент. Путін буде тиснути на Трампа, казати: «Дивись, провів вибори на окупованих в війні територіях. Чому тоді президент України чіпляється і їх не проводить?»
Він отримає новий фактор тиску на президента України і на Україну. Вибори під час війни можливі, але які? Путін покаже, які - фальсифіковані, без допуску спостерігачів, без рівної конкуренції партій. Такі вибори Україна може провести під час війни.
— Я думаю, що українцям не потрібні сфальсифіковані вибори.
— Нам не потрібні сфальсифіковані - раз. А, по-друге, сьогодні українці голосують під час війни по-одному. Проходить три місяці, дай Бог, немає війни — зовсім інше голосування буде.
Тому ми розуміємо, що це для нас буде вразлива позиція. І у нас зростає дуже багато голосів, які кажуть: все одно ж не можна в такому режимі жити вічно.
Тут ще те, що Україна — це країна п’ятирічного періоду президента. Загалом українці не люблять владу, і тому їм п’ять років президента вистачає з головою. А тут вже восьмий пішов, розумієте?
Тобто настрої в суспільстві щодо зміни влади будуть наростати. А нам не можна цього зараз допускати в плані розбалансування державного механізму, тому що вся країна налаштована не під Конституцію, а під централізоване управління президента. Ми, де-факто, зараз президентська, по суті, республіка. З дуже централізованою владою.
Тому якщо вибити цю ланку — не п’ять-шість менеджерів, може, більше там — але якщо вибити, то невідомо, чим закінчиться.
Тому росіяни будуть використовувати цей факт. Тому нам треба не просто заяву зробити, а треба подумати… По-перше, повинні бути відразу відкриті прокуратурою справи. Мають бути попереджені українці, які змушені були залишатися на цих територіях. Може, їм довелося взяти російські паспорти…
— Я думаю, що там всі з російськими паспортами, якщо вони там залишаються.
— Не всі. Але заганяють і у військкомати українську молодь. Уже знаєте скільки таких? Величезна кількість українців, які не мають вибору. Ви повідомляєте, як уникнути цього. До речі, чому я тільки у вас це чую? Ця інформація має йти, або Radio NV треба включити в Єдиний марафон. Єдиний марафон має цим займатися. Має займатися FREEДОМ — російськомовний канал, гроші на нього виділяються, а де його ефективність? Він якраз тим людям має пояснити на окупованих територіях: вам небезпечно йти на ці дільниці.
А щоб люди зрозуміли, що небезпечно, обов’язково треба було б показати здатність не тільки в Криму, але й на цих можливих напрямах. Не в день виборів, не треба, щоб люди не ризикували, а до того. Показати, що там буде небезпечно.
Тому кращий варіант — це не просто нікчемні вибори, результат не визнаємо, а щоб було видно, що їх провести не можна.
Я не знаю, чи наші так думають в таких категоріях. А якщо з Вашингтона попросять, а дайте два дні, хай проведуть вибори… Основні вибори — 20 вересня. А якщо ми ще погодимося: парад — будь ласка, проводьте, вибори — проводьте, а ми сидимо тут і бачимо, що на нас летить, то настрої у людей будуть гірші.
Тому це треба враховувати тим, хто ухвалює рішення.
І фінальна річ. Вчора почув одного відомого бізнесмена — Валерія Коломойського. Я точно не його фанат, м’яко кажучи, але йому не можна відмовити у раціональному мисленні.
Він сказав дуже важливу річ: ключове питання переговорів — це питання кордону. Це дуже важливо, щоб ми розуміли, — де пройде кордон.
Тобто кордон є, він зафіксований, він захищений всіма міжнародними договорами, він демаркований між Росією і Україною. Щоб якусь угоду підписати чи мир, треба проводити новий державний кордон. І оце ключове питання, яке мало хто розуміє.
Тому що всі вимоги Росії на перекроювання не просто української території, вони хочуть забрати і зафіксувати нові кордони в Європі.
От що вони хочуть щонайменше. Як можливий плацдарм далі діяти. Насамперед — зафіксувати новий кордон, який, з їхнього погляду, має пройти… Вони хотіли, звісно, вийти за Дніпро і забрати весь південь через Одесу на Придністров'я, але на зараз, я так розумію, під тиском України погоджуються на державний кордон, який проходить по лінії адміністративних кордонів Донецької, Луганської, Запорізької, Херсонської областей. Одеську вони хочуть — це «хотелки».
Тобто вони хочуть це закріпити в міжнародних механізмах. Ми говоримо, що все розвалилося — нічого подібного. Росія і Китай використовують міжнародне право для закріплення своїх позицій. Таж сама ООН — як хоче, так і використовує. Цей Радбез — як якась ганчірка, яку вони тягають, коли їм вигідно.
Те, що нам треба, — це уникнути порушень, переходу червоних ліній, коли Україна стане першою країною…Всі на нас дивляться — Пекін, Вашингтон — чи погоджуємося ми на зміну основного принципу — непорушності кордонів після Другої світової війни, Гельсінського акту.
Анексія зараз заборонена — це злочин. А Росія хоче закріпити, що анексія — це право. І це може підтримувати, на жаль, Білий Дім, це, на жаль, може підтримувати Пекін. Якщо вдасться Росії нав’язати всім таку думку при такій нерозумній позиції декого з тих, хто керує в інших країнах, тоді це відкриває можливість і КНР [використовувати] так само право сили на інші території, і Вашингтону.