Росія не може отримати вигоду з останнього стрибка цін на нафту, оскільки її економіка стала головною жертвою путінської війни. І хоча країні зараз не загрожує раптовий крах, як у 1991 році, її нинішнє становище набагато небезпечніше. Це поступовий незворотний занепад, коли все відбувається нібито в уповільненій зйомці. Доходи скорочуються, резерви тануть, цивільний сектор порожніє, регіони бідні як ніколи, борги зростають.
Росія позиціонує себе як супердержава, але на ділі вона перетворилася на країну третього світу з ядерною зброєю, яка неухильно йде на дно.
Війна по суті «пожирає» економіку, заганяючи її в стан термінального занепаду, який економісти називають «зоною смерті». Ось основні симптоми.
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
За рівнем ВВП на душу населення РФ посідає 86-те місце у світі, цей показник продовжує знижуватися — і цю тенденцію вже не змінити.
На жаль, у Путіна все ще є ресурси, щоб фінансувати геноцид в Україні, але він нищить майбутнє самої Росії. Навіть якби війна закінчилася вже завтра, Росія ще надовго залишиться економічно неблагополучною країною, що перебуває у стагнації.
РФ демонструє всі класичні симптоми, характерні для так званої «зони смерті»: воєнні витрати витягують кошти з освіти, пенсійної системи, охорони здоров’я та інфраструктури. Удари українських безпілотників по нафтових об'єктах скоротили експорт приблизно вдвічі. Зростають інфляція і відсоткові ставки, збільшується кількість банкрутств.
До війни ліквідні активи Фонду національного добробуту становили 117 млрд доларів, але до квітня 2026 року скоротилися до 47,8 млрд — і за нинішніх умов цей запас буде швидко вичерпано. Економіка стискається, зростання практично зійшло нанівець. Нафтові доходи скоротилися на 45% порівняно з минулим роком, а експортна виручка впала до рекордно низьких значень за останні роки. Торговий профіцит зникає, бюджет тріщить під навантаженням. Офіційний дефіцит оцінюється в 1,6% ВВП, але в реальності він ближче до 4%. Борги накопичуються, і їх обслуговування тепер обходиться вдвічі дорожче, ніж 2021 року.
Ситуація дуже нестійка, і навіть коли війна завершиться, на відновлення знадобляться десятиліття. Одіозному режиму ніхто не допоможе з виплатою репарацій, а тим часом фінансовий розпад лише посилюється.
Згідно з розрахунками, ціна обходу санкцій (непомірні витрати на тіньові флоти і посередників для збуту нафти) обходиться Росії щонайменше у 25 мільярдів доларів щорічно. Прогнози показують, що до 2030 року країна недоотримає 136 млрд доларів експортної виручки, а її енергетичний сектор зазнає понад 200 млрд доларів збитків і втрат. Імпорт дорожчає, клієнти йдуть або опиняються під ударом, доступ до технологій обмежений.
Росія демонструє всі симптоми, характерні для «зони смерті»
Воєнна економіка знищує саме творення багатства, вкладаючи ресурси в озброєння і живу силу, які безслідно згорають на полях битв. Війна викосила ціле покоління молодих росіян, спричинивши гостру нестачу робочих рук, «витік мізків» і масову еміграцію. У результаті залишається населення, що старіє, ослаблений технологічний сектор і міжнародна ізоляція.
З демографічного погляду війна діє як руйнівний таран: понад мільйон загиблих, поранених і тих, хто назавжди втратив працездатність, при цьому народжуваність перебуває на історичному мінімумі. Як зазначив один з аналітиків, російська економіка стала класичним прикладом «пастки низького зростання», спричиненої війною.
20 квітня очільник військової розвідки Швеції Томас Нільссон докладно виклав, яким чином Москва спотворює дані про стан своєї економіки, приховуючи колосальний бюджетний дефіцит, зростання боргів і реальні витрати західних санкцій. Він зазначив, що офіційно заявлена інфляція на рівні 5,8% насправді ближча до 15%, дефіцит бюджету занижено на мільярди, військове виробництво, що загрузло в корупції, приносить лише багатомільйонні збитки, банківська криза неминуча, і країна буквально «живе в борг».
Якщо 2022 року обсяг російського ВВП можна було порівняти з економікою штату Техас, то сьогодні він, найімовірніше, стиснувся до масштабів передмістя Г’юстона.
Не дивно, що в березні Путін фактично відключив інтернет у Москві та Санкт-Петербурзі, коли почали поширюватися новини про труднощі, що зростають, банкрутства, воєнні провали і гучні кримінальні справи проти наближених до нього осіб, замішаних у корупції, пов’язаній із війною.
Однак тягар кризи розподілено в Росії вкрай нерівномірно. Ці два найбільші міста, населені переважно слов’янським населенням, значною мірою уникли мобілізації та руйнівних наслідків війни, тоді як віддалені регіони — Кавказ, Сибір, Урал — в усіх відношеннях несуть на собі основний тягар війни. Саме там урізають видатки на охорону здоров’я та освіту на користь воєнних потреб, звідти ж здебільшого набирають «гарматне м’ясо», і саме туди повертаються в трунах сотні тисяч загиблих.
Закінчення війни в Україні не виправить становища Росії. Структурні зміни зробили Москву надмірно залежною від Пекіна: країна змушена продавати сировину з великими знижками через запеклу потребу в доходах і водночас закуповувати китайські товари за завищеними цінами — особливо компоненти для електроніки, автопрому та технологій. Це прямий наслідок так званого «розвороту на Схід», на який Путін пішов після втрати європейського енергетичного ринку внаслідок вторгнення в Україну.
Навіть контрабандна російська нафта втрачає в ціні: у січні її доводилося продавати лише по 22 долари за барель, приблизно втричі нижче ринкового рівня. А союзники Росії — Іран, Венесуела і Куба — самі перебувають під жорстким тиском США і не здатні надати Москві істотну допомогу.
Нільссон також наголосив, що для того, щоб Росія могла розплатитися з боргами і відновити економіку після війни, ціни на нафту повинні нескінченно довго триматися на позначці вище 100 доларів за барель. Це означає, що становище країни різко погіршиться, щойно конфлікт навколо Ірану буде вичерпано, а ціни на енергоносії стабілізуються.
Ситуацію погіршує те, що Україна планомірно знищує російські нафтопереробні потужності та промислову базу, які критично залежали від державного кредитування.
До того ж Путін остаточно поховав інвестиційну привабливість країни, конфіскувавши активи на мільярди доларів після початку вторгнення 2022 року, — і повернення цих компаній на російський ринок у доступному для огляду майбутньому малоймовірне.
Вертикаль влади не встоїть, щойно війну буде програно — так уже було після афганського фіаско Москви. Путін кане в небуття, а разом із ним розпадеться і Російська Федерація. Путін і його олігархи, найімовірніше, втечуть у країни, де немає екстрадиції та податкового контролю. Тоді Захід повинен буде гарантувати демонтаж цієї «мафіозної держави».
Якщо це станеться, світ стане безпечнішим, ніж будь-коли з часів закінчення Другої світової війни. У Росії не залишиться козирів, за винятком родовищ ресурсів, які будуть віддані за безцінь.
«Російська імперія повинна припинити існування як політичне утворення, щоб на її руїнах можна було побудувати щось нове, — заявив російський шахіст і політик Гаррі Каспаров. — Поразка в Україні екзистенційно важлива, оскільки вона означає, що путінський режим перестане становити загрозу для всього іншого світу».
Переклад NV
NV володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Даян Френсіс. Републікація повної версії тексту заборонена.
Вперше надруковано на dianefrancis.substack.com