Нове життя металобрухту. Яку зброю союзники віддали Україні, вважаючи її застарілою, а тут вона виявилась ефективною — експертний аналіз
Події2 червня, 00:29
За час великої війни Україна отримала від західних партнерів не тільки найсучасніше озброєння, а й військову техніку та зброю, які на момент передачі аналітики вважали застарілими й такими, що не дуже корелюються із вимогами сучасної війни.
Та попри скепсис низка моделей західного озброєння проявила себе в Україні як ефективна й актуальна зброя.
NV залучив військових оглядачів і спеціалістів із озброєння, щоб визначити, яка саме зброя, яку до повномасштабного російського вторгнення вважали застарілою й малоефективною, знову стала актуальною в Україні. Кожен експерт міг назвати не менше трьох зразків такого озброєння. Одне згадування прирівнювалося до одного балу. В огляд увійшло озброєння, яке набрало два і більше експертні бали.
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
1. Зенітна самохідна установка Gepard (3 експертні бали)
«Це, мабуть, найяскравіший приклад «другого народження», — починає бесіду з NV Віктор Кевлюк, полковник запасу й експерт Центру оборонних стратегій.
Свої слова він підкріплює тим фактом, що ця німецька 46-тонна зенітна самохідна установка на модифікованому шасі танка Leopard 1, яку ще донедавна вважали остаточно застарілою, стала в Україні одним із найефективніших «убивць» дронів типу шахед.
«Її 35-мм гармати, — продовжує Кевлюк, — ідеально працюють проти повільних низьколітних цілей, де ракети надто дорогі».
Анатолій Храпчинський, директор з розвитку оборонного підприємства й офіцер Повітряних сил ЗСУ в резерві, вважає, що завдяки власній радіолокаційній станції та підключенню до сучасних систем ситуаційної обізнаності ця майже 50-річна зенітна установка, яку, за його словами, свого часу в Європі списали на брухт, стала одним із символів боротьби із шахедами й еталоном ефективної об'єктової протиповітряної оборони.
Їхню думку розділяє й Олексій Мельник, співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова, і пояснює, що попит на німецькі установки Gepard, які до великої війни в Україні роками припадали пилом й іржавіли на складах, виник через нову якість повітряних загроз — ударні дрони. Саме в протидії останнім артустановка продемонструвала свою надзвичайну високу ефективність.
Кевлюк підкреслює, що успіх Gepard став настільки разючим — десятки збитих дронів за чергування, — що Німеччина й інші країни почали модернізувати старі машини й навіть обговорювати спільне виробництво.
Так, на початку 2025-го німецький концерн KNDS запропонував Україні модернізувати Gepard, що передбачає вдосконалення РЛС і системи стеження. Також не відкидається можливість оснастити машини балістичним обчислювачем, лазерним далекоміром, системою GPS-навігації та захищеним зв’язком.
«Класичний приклад, як „музейна“ техніка виявилася надзвичайно доречною в еру дронових атак», — підсумовує Кевлюк.
На озброєнні української армії Gepard стоїть із липня 2022 року. За цей час в Україну було передано до 130 одиниць самохідних зенітних установок.
Таким чином, з огляду на набрану кількість експертних балів і високу ефективність у протидії ударним дронам, зенітна установка Gepard посідає перше місце в рейтингу NV.
2. Зенітний ракетний комплекс MIM-23 Hawk (3 експертні бали)
Ще один засіб протиповітряної оборони, прийнятий на озброєння американської армії в 1960 році, на який багато хто перестав зважати як на серйозного гравця й скинув із рахунків. А дарма.
На переконання Кевлюка, незважаючи на свій вік, Hawk, ефективно перехоплюючи крилаті ракети, дрони й деякі ворожі літаки, отримав нове життя в українському небі.
«Сили оборони, — веде далі експерт Центру оборонних стратегій, — демонструють високий відсоток влучань. А США продовжують інвестувати десятки мільйонів доларів у відновлення й модернізацію старих систем спеціально для України».
Розмірковуючи над ефективністю Hawk, Храпчинський зазначає, що цей зенітний комплекс часів Холодної війни повернувся до життя в Україні як надійний другий ешелон протиповітряної оборони.
«Він успішно перехоплює дозвукові крилаті ракети й дрони, — називає сильні сторони комплексу Храпчинський, — закриваючи дефіцит систем середньої дальності й дозволяючи економити дорогі перехоплювачі Patriot чи NASAMS».
Такої ж думки Сергій Березуцький, військовий аналітик і фахівець із бронетехніки. І зазначає, що хоча цей комплекс за американськими мірками безнадійно застарів для боротьби з авіацією, Силам оборони він чудово підходить для боротьби з крилатими ракетами ворога й важкими безпілотниками.
Своєю чергою, Кевлюк зазначає: усе це наочно продемонструвало, що великі запаси відносно доступних систем протиповітряної оборони досі критично важливі для створення глибокоешелонованої ППО.
Точна кількість отриманих Україною комплексів MIM-23 Hawk засекречена. Утім, за оцінками оглядачів і західних ЗМІ, припускається, що Сили оборони могли отримати до 15 батарей цих зенітних комплексів, кожна з яких має щонайменше шість пускових установок із трьома ракетами.
З огляду на це, редакція NV ставить ЗРК MIM-23 Hawk на друге місце рейтингу.
3. Некерована авіаційна ракета Hydra 70 (2 експертні бали)
Постачання цих некерованих 70-мм ракет в Україну розпочали три роки тому. Тільки за перші місяці Сполучені Штати передали Силам оборони щонайменше 7000 цих боєприпасів, які до повномасштабного російського вторгнення використовували лише для ураження наземних цілей. Утім, виклики сучасної війни змінили підхід до використання цих ракет із багаторічною історією.
Так, Храпчинський зауважує, що завдяки інтеграції блоків лазерного наведення, зокрема спеціально розробленій системі APKWS, ці некеровані ракети перетворилися на високоточні боєприпаси. Завдяки лазерному наведенню не потрібне захоплення самої цілі перед пуском ракети, підсвічування ворожого повітряного об'єкта здійснюється лазерними далекомірами-цілевказівниками або навідниками з землі.
«Сьогодні, — відхиляє завісу офіцер Повітряних сил ЗСУ в резерві, — ці дешеві й масові ракети успішно застосовуються як з мобільних наземних установок типу VAMPIRE [американський ЗРК малого радіусу дії], так і з авіації, ставши ідеальним інструментом для відбиття атак дронів».
Із ним погоджується й Михайло Жирохов, військовий експерт і дослідник історії авіації, додаючи, що, з огляду на ефективну боротьбу з безпілотниками, нині у світі спостерігається справжній бум на некеровані авіаційні ракети різної номенклатури.
Щодо використання Hydra 70 в Україні, то в серпні 2023-го Повітряні сили успішно інтегрували ці ракети в пускові контейнери ударних гелікоптерів Мі-24 В, отриманих свого часу від Чехії. Таким чином американські 70-мм ракети замінили радянські 80-мм некеровані С-8.
А наприкінці 2025-го стало відомо, що українські F-16 почали використовувати Hydra 70 як засіб боротьби із шахедами. Оглядачі зауважують, що використання цих ракет вартістю приблизно $30 тис. економічно вигідніше, ніж застосовувати проти ударних дронів американські ракети класу повітря-повітря AIM-9 та AIM-120 з цінником від кількох сотень тисяч до мільйона доларів за боєприпас.
«І це, мабуть, один із головних уроків цієї війни, — розмірковує Храпчинський, — ефективність визначає не рік випуску зброї, а здатність швидко адаптувати її під нову „математику війни“, де вартість перехоплення має відповідати вартості цілі».
Таким чином, американська некерована авіаційна ракета Hydra 70 посідає третє місце рейтингу зброї, що отримала друге життя в Україні.
4. 40-мм автоматична гармата Bofors L70 (2 експертні бали)
Цю шведську гармату було розроблено в другій половині 1940-х, а взято на озброєння в 1952 році. В Україну цю класичну автоматичну гармату, відому своєю скорострільністю, західні союзники почали постачати з лютого 2023-го. Тоді стало відомо, що Литва передала Силам оборони 36 таких гармат. Після цього деталі подальшого отримання цієї зброї від країн НАТО не розголошували.
Нині Bofors L70 стоять на озброєнні мобільних вогневих груп і за три роки експлуатації зарекомендували себе як ефективний засіб проти дронів-камікадзе та низьколітних повітряних цілей.
Так, військовий оглядач Денис Попович зауважує, що, попри поважний вік, зараз ці гармати дуже актуальні й ефективно використовувані для збиття безпілотників.
Високу ефективність гармати-ветерана навіть без сучасної радіолокаційної станції Кевлюк пояснює використанням потужного 40-мм снаряду (40×365 мм R).
«Успіх Bofors в Україні поряд із Gepard, — ділиться спостереженнями з NV полковник запасу, — підкреслює цінність середньокаліберних гармат у війні дронів, де ракети надто дорогі для масових цілей».
За його словами, Швеція навіть профінансувала сучасні версії гармати для України. Ідеться про модернізований варіант Tridon Mk2, що використовує сучасні програмовані боєприпаси й має сучасні системи наведення. Згодом до шведської ініціативи профінансувати постачання осучаснених гармат долучилася й Данія.
Ба більше, через дедалі більшу загрозу від дронів, це озброєння знову розглядається як перспективне для багатьох країн.
«Нічний приціл, цифрова АСУ [автоматизована система управління], балістичний калькулятор — і гармата, котрій 80 років, знову в бою», — прогнозує майбутнє шведської зброї Кевлюк.
Таким чином, NV ставить шведську автоматичну гармату Bofors L70 на четверте місце рейтингу.
5. Основний бойовий танк Leopard 1 (2 експертні бали)
Здавалося б, із моменту передачі Україні три роки тому перших партій Leopard 1 не було чути про гучні танкові битви чи дуелі. Крім того танки так і не стали важливим елементом анонсованого на літо 2023-го контрнаступу.
Від самого початку ставлення українських оглядачів до цієї моделі танків було неоднозначним, а більшість експертів вважали їх малопридатними для ведення сучасної війни через слабке бронювання.
Утім, в опитаних NV фахівців інше бачення щодо цієї важкої бронетехніки. Так, Кевлюк каже, що Сили оборони адаптували цей танк, перетворивши його на високомобільний засіб вогневої підтримки та «снайпера» із 105-мм гарматою.
«Завдяки швидкості та точності, — розвиває думку експерт Центру оборонних стратегій, — він [Leopard 1] ефективно працює на дистанції, підтримує піхоту й уникає найнебезпечніших загроз».
Його підтримує фахівець із бронетехніки Березуцький. «За рахунок високого рівня технічних рішень, закладених у конструкцію Leopard 1, — пояснює аналітик, — він цілком здатний для використання як засіб безпосередньої підтримки штурмових підрозділів, для використання в якості самохідної артустановки».
На переконання Кевлюка, поставки в Україну сотень Leopard 1 та їхнє творче використання змусили переглянути роль легких танків у сучасній війні, насиченій дронами й протитанковими ракетними комплексами.
«З комплектом активної броні українського виробництва, — аналізує Кевлюк, — це цілком ефективна зброя на полі бою».
Такої ж думки й Березуцький. У коментарі NV він зі знанням справи каже, що для посилення захисту ці машини отримали динамічний захист, «мангали» й досі результативно використовуються в ході бойових дій.
Загалом за час повномасштабної війни західні партнери передали Україні не менше 178 одиниць Leopard 1 різних модифікацій.
З огляду на це, німецький основний бойовий танк Leopard 1 закриває п’ятірку зразків західної зброї, що отримала в Україні друге життя.
В опитуванні NV узяли участь: Сергій Березуцький, військовий аналітик і фахівець із бронетехніки; Михайло Жирохов, військовий експерт і дослідник історії авіації; Віктор Кевлюк, полковник запасу та експерт Центру оборонних стратегій; Олексій Мельник, співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова; Денис Попович, військовий оглядач; Анатолій Храпчинський, директор з розвитку оборонного підприємства та офіцер Повітряних сил ЗСУ в резерві.