У повітрі вже лунають задумливі ноти осіннього блюзу, дещо тужливого та тривожного. День стає коротшим, готуючи нас до прохолодних вечорів з чаєм під пледом. І дедалі частіше ввечері доводиться вмикати світло.
Тривалість світлового дня може впливати на наше самопочуття. У головному мозку є невелика структура — супрахіазматичне ядро гіпоталамуса — яку можна умовно назвати нашим центральним біологічним хронометром. З нею пов’язані інші внутрішні «годинники», які є в серці, легенях, печінці, кишківнику тощо.
Через сітківку ока супрахіазматичне ядро гіпоталамуса отримує інформацію про світло й темряву та синхронізує десятки процесів: бажання спати, готовність прокидатися, зміни температури тіла, рівень кортизолу, артеріальний тиск, апетит і метаболізм.
Саме тому осіннє скорочення світлового дня може не лише викликати бажання поспати довше, а й змінювати роботу всього організму.
Ми живемо у дивному світловому режимі
Людина еволюціонувала в умовах дуже яскравого дня і майже повної темряви вночі. Наше сучасне життя не завжди таке рівномірно контрастне. Удень ми сидимо в приміщенні, де освітленість у десятки разів нижча, ніж просто неба. А ввечері оточуємо себе лампами, телевізорами, телефонами та іншими джерелами світла, які для організму в цей час доби можуть бути недоречно яскравими.
Якщо відкрити з десяток гарних досліджень останніх років, то можна виявити цікаву закономірність: менша кількість світла вдень пов’язана з пізнішим засинанням та коротшим сном, тоді як поєднання яскравішого дня і темнішої ночі асоціюється з кращою якістю сну. Факт про те, що перед сном потрібно прибрати телефон — добре відомий, але ми значно рідше обговорюємо іншу частину рівняння: вдень нам потрібно достатньо світла.
Навіть у похмурий день на вулиці світліше, ніж у квартирі чи офісі
Бо хороший світловий сигнал удень може навіть зробити наш біологічний годинник менш чутливим до негативного впливу вечірнього світла. Тому побути на вулиці хоча б годину в ранковий чи полуденний час — слушна ідея.
А тепер трішки кардіології: наш артеріальний тиск впродовж доби змінюється, так само як і частота серцевих скорочень, бо змінюється активність симпатичної нервової системи, судинний тонус, згортання крові, робота ендотелію. Навіть метаболізм клітин міокарда має свій добовий ритм та особливості, а це пов’язано не лише з тим, скільки ми спимо, але й з тим, коли ми це робимо. Відповідно, хронічна циркадна десинхронізація набагато швидше призведе до розвитку артеріальної гіпертензії, метаболічних порушень та підвищення серцево-судинного ризику в цілому.
Чи доречно стверджувати, що «сова» зі здоровими звичками має більше шансів отримати інфаркт, ніж «жайворонок» з сумнівним раціоном, без фізичної активності та курінням? Ні. Але якщо порівняти сову зі здоровими звичками із таким же жайворонком, то таку кореляцію можна відшукати.
Ще один цікавий факт: нирки впродовж доби теж працюють з різною інтенсивністю і з різною швидкістю виводять натрій, калій і воду. Ці коливання пов’язані з артеріальним тиском, гормональною системою та молекулярними годинниками всередині самих ниркових клітин. І вже є дослідження, де вивчався вплив регулярного циркадного порушення на помірне підвищення ризику хронічної хвороби нирок.
Можливо, ви здивуєтесь, але чи помічали ви, що люди які мають захворювання легень чи астму частіше кашляють та відчувають посилення симптомів саме вночі? Все тому, що у легенях теж існують власні циркадні механізми, які регулюють тонус бронхів, запалення, роботу імунної системи та відновлення епітелію.
На щастя, кожен орган хоч і має свій годинник, але підлаштовується під загальні ритми. Але для цього налаштування потрібне сонячне світло: навіть у похмурий день на вулиці зазвичай набагато світліше, ніж у квартирі чи офісі. Тому ранкова прогулянка — це не лише фізична активність, корисна для суглобів, серця та тонусу тіла, а ще й запуск адекватного циркадного ритму. А ближче до сну, звісно, варто поступово зменшувати яскравість і кількість джерел світла перед очима.
Ще додам, що наш метаболізм значно краще почувається, коли більшість прийомів їжі припадає на активну частину доби, а велика пізня вечеря не стає щоденною традицією — тому за можливості не наїдайтеся перед сном.
Загалом мені не дуже подобається поширена ідея, що восени наш організм нібито стає слабшим, і його потрібно терміново «підтримувати» вітамінами, імуномодуляторами чи спеціальними сезонними курсами. Насправді він уміє адаптуватися до зміни сезону, особливо якщо ви даватимете йому чітко зрозуміти, котра зараз година.
Правова інформація. Ця стаття містить загальні відомості довідкового характеру і не повинна розглядатися як альтернатива рекомендаціям лікаря. NV не несе відповідальності за жоден діагноз, поставлений читачем на основі матеріалів сайту. Якщо вас турбує стан вашого здоров’я, зверніться до лікаря.