Хочете, щоб у вашому житті було більше радості? Почніть із цього
Блоги.Life22 січня, 22:03
Запитайте Кріс, чи задоволена вона тим, як минає її звичайний день, і вона відповість, що їй нема на що скаржитися: робота «нормальна», стосунки з партнером «непогані». Запитайте її, що викликає у неї захоплення, і вона зробить глибокий вдих, а потім надовго замовчить. «Треба подумати», — скаже вона через кілька хвилин.
У Кріс немає клінічної депресії, за якої весь світ немов накритий густою сірою тінню і будь-які зусилля здаються марними. Проте Кріс вибудовує своє життя навколо відсутності негативу, а не присутності позитиву. Їй важко відчувати захоплення, оскільки рідко трапляється така нагода.
Кріс не одна така. І я знаю таких людей, і ви знаєте, а може, ви самі одні з них — із тих, хто давно відмовився від захоплення й радості та змирився з «нормальним» життям, у якому все «непогано». Насправді це питання вашої особистості, того, що ви думаєте, робите і як ухвалюєте життєві рішення. Ось чотири поширені вбивці радості:
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Самокритика
Бути самокритичним — це наче мати хейтера, який постійно спостерігає за вами і сварить за найменші дрібниці, які він вважає помилками, — за те, що ви сказали чи не сказали, за те, що вам не вдалося або що ви недогледіли. Ви порушили якесь правило, якийсь кодекс поведінки, створений батьками, іншими авторитетними фігурами чи суспільством. І в цього злочину немає терміну давності — вам ніколи не пробачать і завжди будуть пригадувати минулі огріхи.
Перфекціонізм
У цьому випадку ви намагаєтеся убезпечити себе від нападок хейтера, діючи на випередження та постійно роблячи те, що він хоче, а саме не порушуючи правил і не припускаючись помилок. Оскільки ваша тривожність постійно змушує вас зазирати в майбутнє, ви ніколи не живете повною мірою або не цінуєте теперішнє.
Гіперпильність
Коріння гіперпильності сягає вашого дитинства: ви привчилися завжди бути насторожі, щоб убезпечити себе в непередбачуваному й часто небезпечному середовищі. І це виправдовувало себе — ви знали, коли краще поводитися тихо і не виходити з кімнати, або ж ходити навшпиньки й не показувати мамі свій диктант.
Проблема в тому, що ставши дорослими, ви часто не можете відмовитися від стратегії, яка була ефективною в дитинстві. Ви й досі зберігаєте пильність, і, як і людьми з перфекціонізмом, вами керує постійна тривога.
Хороша поведінка
Якщо перфекціонізм і гіперпильність визначають те, як ви живете, то «хороша поведінка» поєднує найгірші аспекти обох і сама стає способом життя. Люди, які «гарно поводяться» і мають репутацію «приємних», схильні до самокритики, беруть на себе чужу вину, відчувають тривогу, постійно діють с острахом і керуються нескінченним переліком правил і обов’язків.
Життя наповнюється радістю, коли ви отримуєте задоволення від того, чим займаєтеся
Але ще більша проблема полягає в тому, що вони займають позицію «я задоволений, якщо ви задоволені», і це призводить до того, що вони не лише намагаються запобігати проблемам, а й беруть на себе забагато відповідальності, тримають усе в собі, щоб уникати конфліктів, нехтують власними потребами і почуваються мучениками.
Тривожність, уникнення й одержимість правилами — ось головні перешкоди на шляху до радості. Як їх подолати? Протистояти ним і розвивати протилежні якості. Ось п’ять кроків, із яких можна почати:
1. Працюйте над тим, щоб вимкнути хейтера. Як то кажуть, про що думаєш, тим і стаєш. Щоразу, коли ви занурюєтеся в потік негативних думок, дослухаючись до внутрішнього критика, ви зміцнюєте ці нейронні ланцюги у своєму мозку. Настав час перемкнути канал і подумати про щось приємне або нейтральне. Або практикуйте усвідомленість — повністю зосереджуйтеся на тому, чим ви зайняті просто зараз. Те ж саме можна робити й для боротьби з гіперпильністю.
2. Від часу до часу «помиляйтесь». Це виклик перфекціонізму. Ваш внутрішній перфекціоніст стверджує, що все є рівною мірою важливим, але насправді це не так. Миття автомобіля не вимагає такого ж рівня точності, як остання таблиця для звіту, який ви готуєте на роботі. Те, що ви пропустите пляму на автомобілі, може здаватися помилкою і достатньою причиною, щоб висварити себе, але потренуйтеся відпускати це. Нагадайте собі, що це дрібниця, і подумки похваліть себе за таку терпимість.
3. Підживлюйте ентузіазм, захоплення і бажання. Якщо ви схожі на Кріс, ваші нейронні ланцюги, що відповідають за захоплення, можуть бути заслабкими. Щоб перепрограмувати свій мозок, почніть із того, що помічайте і реагуйте навіть на найменші проблиски зацікавленості чи пристрасті. Почніть із простих уподобань або незначних «хочу» — наприклад, коли вам хочеться піци замість бутерброда на обід, з'їжте піцу. Керуючись своїми бажаннями, ви не лише зрозумієте, що вам подобається, а що не подобається, замість того, щоб просто дотримуватися звички чи робити те, що вважають «правильним», але і створите нові нейронні ланцюги. З часом ви станете краще розпізнавати ці позитивні імпульси та зможете стати спонтаннішими.
4. Зосередьтеся на процесі, а не на результаті. Ваші внутрішні критик і перфекціоніст дбають лише про результат, про кінцевий продукт того, що ви робите, — наскільки чистою буде машина після миття, наскільки смачною вийде вечеря, яку ви готуєте. Але життя — це подорож, яка складається з того, що ви робите, а результати — це лише побічний продукт цих процесів. Життя наповнюється радістю, коли ви отримуєте задоволення від того, чим займаєтеся протягом дня, — від ігор із дітьми, від сексу і навіть від миття машини чи приготування вечері. Роблячи результати мірилом свого життя, ви прирікаєте себе на страждання, так само як і коли вами керують різноманітні «треба» і прагнення бездоганності. Перепрограмуйте свій мозок, зосередившись на процесі і не завищуючи очікувань.
5. Учіться ризикувати. Самокритика, перфекціонізм, гіперпильність і «хороша поведінка» — усе це випливає з почуття тривоги й надмірної обачності. Упевненість у собі з’являється тоді, коли ви виходите за межі своєї зони комфорту, здобуваєте новий досвід і усвідомлюєте: те, що внутрішні голоси завжди розповідали вам про вас і про світ, виявилося неправдою. Знову ж таки, не має значення, з чого ви почнете або що саме робитимете.
Використовуйте це відчуття ризику як орієнтир, і рухайтеся вперед маленькими кроками — цього буде цілком достатньо.
Правова інформація. Ця стаття має винятково інформаційний характер і не замінює професійної психологічної консультації. NV не несе відповідальності за будь-які рішення, ухвалені читачем на основі матеріалів сайту.
Переклад NV
NV має ексклюзивне право на переклад та публікацію колонок Роберта Таіббі. Републікацію повної версії тексту заборонено.