Стрімкий розвиток технологій штучного інтелекту змінив інформаційний простір у всьому світі. Інструменти, які ще кілька років тому були доступні лише вузькому колу фахівців, сьогодні дозволяють будь-кому створювати правдоподібні відео та аудіо, що імітують реальних людей, їх висловлювання та поведінку.
Діпфейки стають глобальним викликом не лише для медіа та платформ, а й для правових систем держав, які змушені шукати баланс між свободою слова, технологічним розвитком та захистом основних прав людини та суспільної довіри.
Світ уже не раз бачив, як ШІ стає інструментом політичних маніпуляцій. Під час виборів у США з’являлися фейкові аудіо- та відеозвернення від імені Дональда Трампа та інших політиків, які вводили виборців в оману. У Європі фіксували випадки, коли політики нібито телефонували колегам або робили публічні заяви, яких насправді не існувало.
Україна неодноразово ставала свідком діпфейкових відео: Дмитро Кулеба нібито телефонував іноземним партнерам із провокаційними заявами, Валерій Залужний нібито закликав українців до капітуляції, а Володимир Зеленський українських військових — «скласти зброю».
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Паралельно поширювалися й інші маніпулятивні відео — про нібито «оточення» підрозділів, «масову здачу в полон» чи «мобілізацію психічно хворих», — що прямо загрожують репутації та моральному стану Збройних сил України і спрямовані на деморалізацію суспільства. Усі ці матеріали були оперативно спростовані офіційними джерелами та міжнародними медіа як частина інформаційно-психологічних операцій.
На початку 2026 року певний резонанс у «вузьких колах» викликав скандал довкола аудіозапису, який оприлюднив Ігор Мосійчук (екснардеп, улюбленець російської пропаганди, з травня минулого року перебуває під українськими санкціями — ред) і на якому, за його словами, голова депутатської фракції Слуга народу Давид Арахамія нібито обговорює провокацію проти Юлії Тимошенко.
Незалежно від оцінок достовірності, сам факт появи подібних матеріалів демонструє: аудіозаписи вже стали інструментом політичної боротьби, а з розвитком діпфейків межа між реальністю та штучною симуляцією стає дедалі тоншою. Це підриває довіру до доказів, публічних заяв та навіть самого поняття автентичності.
Для України ця проблема має ще глибший вимір. Ми перебуваємо у стані повномасштабної гібридної війни, де інформація є не менш важливою, ніж військові дії. Ворог системно використовує діпфейки, зокрема, через TikTok та Telegram, для дискредитації ЗСУ, поширення паніки, деморалізації суспільства та підриву довіри до державних інституцій.
Усе це — нова реальність інформаційної війни. Тут варто говорити про три ключові загрози.
Ворог системно використовує діпфейки, зокрема, через TikTok та Telegram
Перша — особиста. Діпфейки все частіше використовують для шахрайства, шантажу, вимагання, створення фейкових інтимних матеріалів. Це б'є по честі, гідності, репутації та психологічному стану конкретних людей: не лише публічних діячів, а й будь-кого з пересічних громадян.
Друга — політична. Діпфейки дозволяють створювати фейкові заяви від імені політиків, військових командирів, державних діячів. Це безпосередньо впливає на політичні процеси, безпеку та стабільність.
Третя — державна. У воєнний час діпфейки стають інструментом підриву конституційного ладу, перешкоджання діяльності органів влади, маніпуляції суспільною думкою та навіть впливу на хід бойових дій. Саме тут технологія перетворюється на справжню зброю.
Як реагує світ
Світ вже не ігнорує загрозу під назвою deepfake. У США активно обговорюється федеральний законопроєкт No Fakes Act, а у Європейському Союзі набув чинності Artificial Intelligence Act, який встановлює рамки використання ШІ та вимоги до маркування згенерованого контенту. Окремі країни йдуть ще далі.
У Франції криміналізовано використання зображення людини без її згоди у штучно створеному контенті. В Італії незаконне поширення матеріалів, створених за допомогою ШІ, може каратися позбавленням волі від одного до п’яти років. У багатьох юрисдикціях посилюються санкції за шахрайство, крадіжку персональних даних та поширення інтимного контенту, створеного за допомогою ШІ без згоди особи.
Ключова ідея спільна: регулювання не зводиться лише до криміналізації.
Йдеться про системне врегулювання всієї сфери: від створення до поширення контенту, згенерованого штучним інтелектом.
Що потрібно Україні
Для України криміналізація не може бути єдиним рішенням. Перш за все, потрібен загальний рамковий акт, який регулюватиме створення та використання контенту, згенерованого штучним інтелектом.
У ньому мають бути закріплені два базові принципи.
Згода особи. Якщо йдеться про використання голосу, зображення, поведінки чи інших персональних ознак людини — це можливе лише за її згодою.
Обов’язкове маркування. Якщо контент створений або змінений за допомогою ШІ, це має бути чітко й однозначно зазначено, щоб споживач інформації міг це ідентифікувати.
Лише після цього має працювати кримінально-правовий механізм як інструмент відповідальності за зловживання.
Пропонована модель кримінального регулювання
На мою думку, відповідальність за зловживання діпфейками доцільно закріпити в Кримінальному кодексі України через окрему статтю у розділі V — Кримінальні правопорушення проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина. Йдеться насамперед про посягання на право на повагу до гідності та честі, недоторканність ділової репутації, на особисте життя та його таємницю. Тобто на ті немайнові права, які технології штучного інтелекту здатні істотно порушувати.
Базовий склад правопорушення має охоплювати виготовлення, використання чи розповсюдження штучно згенерованих зображень або голосу фізичної особи без її згоди та без належного маркування.
До кваліфікованих складів варто віднести випадки, коли діпфейки використовуються:
1) Для заподіяння шкоди конкретній людині — з метою шантажу, вимагання, незаконного заволодіння майном чи правами, а також коли такі матеріали принижують честь і гідність або завдають істотної репутаційної чи майнової шкоди;
2) Проти основ національної безпеки — для насильницької зміни чи повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, перешкоджання діяльності органів влади, посягання на територіальну цілісність України. У таких випадках діпфейк перестає бути засобом індивідуального посягання і стає інструментом інформаційної війни, спрямованим проти держави. Принципово важливо зазначити, що криміналізація має на меті не «захист політиків від репутаційних втрат». Мова йде про захист держави в умовах війни, коли діпфейки використовуються як інструмент підриву національної безпеки через TikTok, Telegram та інші популярні платформи.
При цьому мета криміналізації таких дій — не лише покарання. Основний акцент — превентивний характер, тобто запобігання вчиненню таких правопорушень. Люди мають розуміти: створення та поширення діпфейків, особливо з метою підриву держави в умовах воєнного стану, тягне за собою реальну та сувору відповідальність. Саме це здатне зупинити ще до того, як кнопка «опублікувати» буде натиснута.