Формула миру чи заморожування війни: що відбувається з мирним планом Києва на тлі переходу ЗСУ в оборону і критичного падіння обсягів допомоги

NV нагадує, звідки виникла нова хвиля такої дискусії, що нового стало відомо про залаштункові зустрічі України і якою є офіційна позиція Києва.

Блокування допомоги Україні і «сигнали» Путіна: звідки нова дискусія про «заморожування» фронту

Кінець 2023 року став найгіршим і найскладнішим для України періодом в плані західної підтримки, що вже вплинуло на хід війни. У грудні Кільський інститут світової економіки, який відстежує цю тему, констатував скорочення допомоги від партнерів України майже на 90% за попередні місяці і зафіксував найнижчі обсяги пакетів допомоги від початку повномасштабного російського вторгнення. ЄС наприкінці року не зміг узгодити пакет допомоги Україні розмірі 50 млрд євро через позицію Угорщини, яка тепер вимагає виділення коштів на щорічній основі із переглядом кожного року, за даними Politico. А у США досі заблоковано подальше фінансування програм підтримки України, зокрема пакетів озброєння: американські законодавці не можуть знайти компроміс у внутрішній суперечці щодо обмеження міграційних потоків з боку південного кордону США, через що відкладають затвердження запропонованого Білим домом безпекового пакету, що включає і допомогу Україні.

3 січня 2024 року речник Ради національної безпеки Білого дому Джон Кірбі підтвердив, що наразі уряд США вичерпав свої можливості у допомозі України і без нового фінансування її не буде. «Президент підписав останній пакет допомоги у сфері безпеки, на який ми мали повноваження щодо поповнення. Це все. Нам потрібен додатковий закон для надання додаткової допомоги Україні», — наголосив Кірбі. Водночас речник Державного департаменту США Метью Міллер 4 січня констатував, що США мають намір «підтримувати Україну стільки, скільки це буде потрібно», однак «це не означає, що ми будемо підтримувати військове фінансування на рівні 2022 та 2023 років». «Ми не вважаємо, що в цьому є потреба», — сказав Міллер, пояснивши, що США сподіваються на спроможності України самостійно фінансувати, виробляти та закуповувати зброю, однак визнавши, що «наразі цієї мети не досягнуто».

Зменшення обсягів допомоги відчутно вплинуло на можливості Збройних сил України на фронті. Ще в середині грудня про це заявив генерал Олександр Тарнавський, командувач оперативно-стратегічного угруповання військ Таврія. Тоді в інтерв'ю Reuters він відзначив, що ЗСУ мають проблему нестачі артилерійських боєприпасів. «Обсяги, які ми маємо на сьогодні, недостатні, враховуючи наші потреби. Тому ми її перерозподіляємо», — зауважив Тарнавський, додавши, що нестача снарядів відчувається по всій лінії фронту, а скорочення іноземної військової допомоги впливає на стан справ на полі бою. А вже 9 січня The New York Times констатувала, що ЗСУ перейшли в оборону на більшій частині лінії фронту, продовжуючи спроби наступальних дій лише на лівобережжі Херсонської області - за винятком локальних контрнаступальних заходів, до яких українські підрозділи вдаються задля відвоювання щойно втрачених позицій.

Водночас у західних ЗМІ з’явилася хвиля публікацій довкола нібито потенційного назрівання умов для «заморожування війни». Найпоказовішою стала груднева і дуже неоднозначна стаття The New York Times, у якій видання повідомило, що російський диктатор Володимир Путін буцімто щонайменше з вересня 2023 року через посередників «надсилав сигнали про те, що він відкритий для припинення вогню, яке призведе до заморожування бойових дій уздовж поточної лінії фронту». При цьому у публікації, яка базується на словах анонімних джерел, визнавалося, що Путін «не бажає відступати ні на метр», а американські чиновники бачать у подібних «сигналах» диктатора «знайому спробу Кремля ввести в оману», що не виключає його подальших завойовницьких амбіцій в Україні, якщо російські війська «наберуть обертів» на фронті.

Тим часом Politico повідомив, що на тлі затримок з американською та європейською допомогою Адміністрація Джо Байдена намагається непомітно змінити свою стратегію підтримки Києва: від ідеї повної перемоги над Росією до мети поліпшити позиції України для ймовірних «майбутніх переговорів». «Такі переговори, ймовірно, означатимуть передачу частини України Росії», — писало видання, передбачаючи гіпотетичне збереження за РФ захоплених нею територій. У коментарях виданню неназвані представник адміністрації Байдена та європейський дипломат пояснили, що в цю стратегію вкладаються посилення систем ППО, будівництво укріплень, а також протитанкових загороджень і ровів уздовж північного кордону України з Білоруссю. Також Білий дім має намір зосередитися на збільшенні виробництва озброєння в Україні. Натомість «єдиний спосіб закінчити війну в кінцевому підсумку — це переговори», вважає близьке до Білого дому джерело Politico.

А журнал TIME у новій публікації від 8 січня констатував, що поділ України внаслідок захоплення її частини Росією залишається однією із головних глобальних загроз 2024 року. «Цього року Україна буде де-факто розділена, і Росія тепер має ініціативу на полі бою та матеріальну перевагу. 2024 рік є переломним моментом у війні: якщо Україна не вирішить проблеми з живою силою, не збільшить виробництво зброї та найближчим часом не розробить реалістичну військову стратегію, її територіальні втрати можуть перетворитися на постійні та можуть ще збільшитися», — відзначає TIME. Видання визнає, що Україна «сильно постраждала від зменшення політичної та матеріальної підтримки США, а перспективи європейської допомоги лише ненабагато кращі».

«Тези про „замороження війни“ надзвичайно активно вкидаються [західними ЗМІ] в інформаційний простір», — написав у своїй колонці ще наприкінці 2023 року український політолог Петро Олещук.

Що відомо про поточні зусилля України втілити формулу миру і чи йдеться про «заморожування війни»

На тлі усіх цих факторів особлива увага нині прикута до будь-яких повідомлень про те, чи можуть союзники України схиляти її до сценарію «заморожування» війни та відповідних контактів із російською стороною.

Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба останнім часом неодноразово коментував це запитання, наголошуючи, що українські дипломати не чують подібних тез від західних партнерів України.

«Цього немає на столі, наші союзники не просили нас вести переговори з Росією про заморожування війни ні коли ми сиділи з делегаціями, ні на зустрічах за зачиненими дверима в скороченому форматі. Це не те, що будь-хто може наважитися викласти на стіл як опцію. Все інше — просто шум», — сказав Кулеба в інтерв'ю іспанському виданню El Pais, яке було оприлюднене 8 січня.

Однак 9 січня агентство Bloomberg додало питань до теми можливих переговорів щодо миру за участі України. Його джерела повідомили про секретну зустріч, яка відбулася 16 грудня 2023 року в Ер-Ріяді (Саудівська Аравія). За даними Bloomberg, на ній йшлося про намагання залучити додаткову підтримку позиції Києва «для [гіпотетичного] проведення мирних переговорів з Росією».

Окрім України, у зустрічі взяли участь союзники Києва з країн G7 (США, Японія, Німеччина, Британія, Франція, Італія, Канада), а також «невелика група країн», які є представниками Глобального Півдня. Серед учасників були представники Індії, Саудівської Аравії та Туреччини. Утім, представників Китаю та ОАЕ на перемовинах не було, Бразилія надіслала лише письмову заяву.

Зустріч пройшла на рівні радників з питань національної безпеки. На попередніх зустрічах подібного рівня, зокрема на Мальті в жовтні 2023 року, українську делегацію очолював Андрій Єрмак.

Джерела агентства стверджують, що таємний формат обрали задля того, аби країнам було «комфортніше» долучитися до кола учасників. Така закритість дала змогу провести «більш вільну та відверту дискусію щодо формули миру України та планів щодо просування цього процесу, а також щодо принципів потенційної взаємодії з Росією в майбутньому», пояснюють співрозмовники Bloomberg.

За даними агентства, суттєвого прогресу на зустрічі досягти не вдалося, загалом її результати скоріше закріпили позиції сторін:

• Україна та її союзники по G7 не погодилися із закликами країн Глобального Півдня домовлятися з Росією напряму;
• Київ та західні союзники підтвердили свою позицію про те, що умовою справедливого миру є повага до територіальної цілісності і суверенітету України;
• Україна та її союзники констатували, що цілі Володимира Путіна не змінилися, він не продемонстрував жодних ознак серйозного бажання вести змістовні переговори, а Росія знехтувала багатьма домовленостями в минулому;
• союзники «чітко дали зрозуміти, що продовжуватимуть підтримувати Україну», а ЄС і США висловили впевненість у затвердженні нових пакетів допомоги;
• усі учасники грудневої дискусії в Саудівській Аравії визнали право України на самооборону та погодилися з необхідністю дотримання ключових принципів ООН, зокрема поваги до територіальної цілісності держав, і міжнародного права.

Крім того, як повідомляє Bloomberg, чергову зустріч щодо свого мирного плану Україна планує невдовзі провести у Швейцарії, перед Всесвітнім економічним форумом у Давосі, який відбудеться 15−19 січня 2024 року. Ця зустріч, на яку Україна запросила представників понад 100 країн, за інформацією агентства, має стати розширеним продовженням попередніх сесій перемовин в Копенгагені, Джидді та на Мальті минулого року.

«Київ хоче провести саміт лідерів щодо проекту [формули миру] на початку цього року та використати його як плацдарм для створення плану, заснованого на низці узгоджених принципів, який став би основою для будь-яких майбутніх переговорів з Москвою», — йдеться у публікації Bloomberg. Однак, відзначає агентство, деякі країни вважають проведення такого саміту на рівні лідерів у найближчі місяці передчасним, «тоді як інші хочуть негайно залучити до процесу Росію».

Україна ж тим часом дійсно демонструє ознаки готовності до нових раундів переговорів, офіційно — щодо втілення свого варіанту формули миру та гарантій безпеки. 9 січня стало відомо, що Володимир Зеленський особисто відвідає форум у швейцарському Давосі, де виступить з промовою.

А 8 січня на президентському сайті було оприлюднене розпорядження Зеленського, яким передбачено створення «делегації України для участі в переговорах […] про гарантії безпеки для України». Передбачається, що такі гарантії можуть бути укладені «між Україною та іншими державами», а делегація має брати участь у перемовинах з напрацювання та підготовки відповідних «дво- і багатосторонніх міжнародних домовленостей». Рамковий документ щодо «гарантій безпеки» для України країни G7 погодили на літньому саміті НАТО у Вільнюсі, згодом до нього приєдналася низка інших країн. З кожною з них ще мають бути підписані конкретні двосторонні договори про такі гарантії.

Очільником новоствореної делегації перемовників призначено главу ОП Андрія Єрмака, до її складу включено ще 15 осіб, серед них:

• керівники українських спецслужб (начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони Кирило Буданов; голова Служби зовнішньої розвідки України Олександр Литвиненко, голова Служби безпеки України Василь Малюк);
• члени та представники уряду (міністр з питань стратегічних галузей промисловості України Олександр Камишін, міністр оборони України Рустем Умєров та його перший заступник Олександр Павлюк, заступники міністрів юстиції та економіки — Ірина Мудра та Ігор Фоменко відповідно, а також Геннадій Коваленко, директор Департаменту міжнародного оборонного співробітництва Міністерства оборони України);
• дипломати (заступник міністра закордонних справ Микола Точицький і посол з особливих доручень МЗС України Антон Кориневич);
• заступники Андрія Єрмака (Ігор Жовква та Роман Машовець);
• профільні представники Офісу президента (заступник заввідділу євроатлантичної інтеграції та міжнародної безпеки Ігор Баранецький та завідувач відділу стратегічного аналізу питань національної безпеки та оборони Віталій Мартинюк).

Право змінювати та розширювати склад делегації отримав її голова Андрій Єрмак за погодженням з МЗС. А от директиви щодо переговорів про гарантії безпеки є таємними: вони додані до президентського розпорядження, однак засекречені.

Офіційно відомо, що найближче Україна підійшла до укладення угоди про двосторонні гарантії безпеки з Великою Британією. 9 січня ОП звітував, що Київ та Лондон вже перейшли «до безпосереднього опрацювання проєкту відповідної угоди, обговорили її основні елементи та окремі тематичні блоки, а також узгодили подальший графік двосторонніх переговорів».

Заступник глави ОП Ігор Жовква, який регулярно бере участь у перемовинах з британцями, у нещодавньому інтерв'ю агентству Інтерфакс-Україна наголосив, що Україна наполягає саме на прямих дієвих гарантіях безпеки. «Робитимемо так, щоб наші партнери теж прийняли це слово. Ми пам’ятаємо про Будапештський меморандум, де теж спочатку йшлося про гарантії, а потім… Слова „запевнення“ точно не буде в жодному з наших документів», — стверджує Жовква.

Він також заперечив, що переговори по «формулі мира» України відбуваються надто повільно. За його словами, за останній рік «бразильський» та «африканський» мирні плани вже зникли з порядку денного, а «українська формула миру стала фактично єдиним безальтернативним планом привнесення миру в Україну».

«Ми спільно з нашими партнерами почали прописувати розуміння кожного з пунктів. По кожному пункту на сьогодні в нас в діяльності 10 робочих груп, є план роботи», — пояснив Жовква зміст переговорів на цю тему. За його словами, на осінньому засіданні на Мальті «ми пройшли перші 5 пунктів», а на майбутньому засідання в Давосі планується обговорити «решту 5».

«Коли ми це все завершимо, ми з повним пакетом виходимо на глобальний саміт Формули миру. Для чого він потрібен? Він запустить процес. І після цього почнуться заходи, по кожному з 10 пунктів вже на рівні міністрів, радників нацбезпеки. І ми вже почнемо імплементувати Формулу миру», — окреслив цей шлях Ігор Жовква, заявивши про залученість до процесу не лише західних країн, але й Індії, Саудівської Аравії, Південної Африки, Бразилії.

До чого насправді призведе пауза на фронті: оцінки дипломатів та експертів

Тим часом як західні фахівці, так і українські експерти та дипломати застерігають від будь-яких домовленостей з Росією, які б передбачали заморожування поточної лінії фронту.

Аналітики Інституту вивчення війни наприкінці 2023 року відзначали, що лише тривала безпекова допомога Заходу, яка дає змогу ЗСУ звільняти території та відбивати атаки Росії, є єдиним можливим на сьогодні курсом дій, який може гарантувати нездатність Москви досягти максималістських цілей Путіна в Україні. Вони нагадують, що поточна позиційна війна в Україні - навіть якщо розуміти її як «глухий кут» на фронті — не є даністю чи стабільним станом справ. В ISW наголошують, що ситуація може швидко змінитися в будь-який бік — зокрема і внаслідок рішень, прийнятих на Заході. Так, повний колапс західної допомоги може призвести до краху здатності України стримувати російську армію, тоді як продовження та нарощування західної підтримки України може гарантувати, що завойовницькі устремління Путіна залишаться недосяжними.

Окремо експерти ISW попереджали, що Кремль може використовувати приховані канали для «сигналів» про свою нібито зацікавленість у припиненні війни лише для того, щоб затримати і перешкодити подальшій військовій допомозі Заходу Україні — на тлі відповідних дебатів про таку підтримку в західних країнах. А заяви Путіна під час грудневої прямої лінії вони вважають прямою ознакою того, що диктатор відчуває себе достатньо впевнено, щоб лише розширювати територіальні претензії в Україні. ISW продовжує оцінювати, що втілення озвучених цілей Путіна — серед яких «денацифікація, демілітаризація, нейтральний статус України» — рівнозначно «повній капітуляції України та Заходу».

Політолог Петро Олещук нещодавно наголошував на тому, що «заморожування» війни може бути лише дуже тимчасовим, оскільки Росія в такому випадку не вирішує цілей своєї війни.

«Уявімо собі ситуацію, що з якихось причин війна „заморозилася“, і Україна навіть на це пішла, ігноруючи права і інтереси власних громадян на окупованих РФ територіях. У будь-якому випадку, це означатиме, що українська державність зберігається, українська ідентичність — теж. І вони будуть відверто антиросійськими. […] Нічого „заморожувати“ вони [росіяни] не хочуть, бо будь-яка заморозка — це втрата того, заради чого вони війну і почали. А саме — більшої частини України. Це якщо мова про заморозку, а не „приморозку“ на місяці. Про роки йтися не може, бо дні Путіна — обмежені, а він явно хоче особисто стати відроджувачем імперії», — підкреслив Олещук.

Він нагадав, що значення цієї війни для Росії вже проявилося у масштабах залученості росіян. «З 1945 року не було у них таких масштабів мобілізації. Це уже не „чергова колоніальна війна“. І кидають колосальні ресурси вони явно не для „заморожувань“. Більше того, після того, як вони почали масштабну мобілізацію у масштабах усього суспільства, у них немає альтернатив „серйозній перемозі“, бо альтернативою може бути лише катастрофічна поразка. Якщо Росія, повністю відмобілізувавшись, не переможе Україну, то для всіх це буде індикатором слабкості Росії. У першу чергу — для самих росіян. А будь-яка імперія тримається на страхові», — зауважив Олещук.

А голова МЗС України Дмитро Кулеба нагадав в інтерв'ю El Pais, що «ті, хто пропонує заморожений конфлікт, стверджують, що діють в інтересах України та миру, але насправді вони допомагають Путіну та ігнорують те, чим є сьогоднішня Росія». «У період з 2014 до 2022 року ми провели майже 200 раундів переговорів з Росією, це вже був де-факто заморожений конфлікт. Ми оголосили і встановили 20 угод про припинення вогню, всі з них були порушені Росією, а нескінченні переговори закінчилися великомасштабним вторгненням Путіна», — заявив Кулеба, підкресливши неприпустимість нових подібних домовленостей з РФ.