Чи це я взагалі? Чого ми не знаємо про себе
Олена Любченко: «Ми безперервно пояснюємо собі свої вчинки, бажання та реакції» (Фото: Dmyrto_Z/Depositphotos)
Для самопізнання люди мають чотири мотиви, які суперечать один одному
Наше уявлення про себе складається з безлічі факторів — втім, багато з того, що ми про себе думаємо й у чому впевнені на 100% — хибне.
У дослідженнях більшість людей оцінюють свою самосвідомість на 7−8 з 10, незалежно від реального рівня. Це — статистична неможливість, яка розкриває нашу колективну сліпу пляму.
Зараз поясню.
Чого я про себе не знаю
Людям часто здається, що вони добре себе знають, не тому, що вони справді себе глибоко розуміють, а тому, що психіці дуже важливо створити відчуття цілісності й передбачуваності. Насправді ж відбувається ось що:
1. Ми плутаємо звичність із самопізнанням
«Я знаю себе» часто означає «я знаю свої звички, типові реакції, свою біографію, улюблені речі». І лише зрідка йдеться про глибоке розуміння своїх травм, захистів, несвідомих потреб і справжніх бажань.
Саме тому
2. Ми бачимо свої наміри, але не бачимо прихованих мотивів
Людина знає, що вона хотіла зробити, але не усвідомлює страхи, компенсації, потребу у схваленні, уникання, упередження, старі сценарії, які реально керують поведінкою.
Типовий приклад терапії: «не хочу я ніяких стосунків!» згодом розкривається як «я боюсь відмови», «всі обманюють», або «це добром не скінчиться».
3. Наш мозок постійно створює історію про «я»
Ми безперервно пояснюємо собі свої вчинки, бажання та реакції. І ця внутрішня розповідь створює відчуття: «Я себе знаю». Але дослідження показують, що люди часто вигадують логічні пояснення вже після того, як мозок несвідомо ухвалив несвідомо.Часто нам просто зручно пояснювати свою поведінку логічними аргументами (це називається «раціоналізація»), хоча насправді в корені цієї поведінки — емоції, імпульси, упередження, а логіки — нуль.
4. Ефект «безперервного Я»
Психіка прагне стабільності. І тут — моє улюблене, з чим я танцюю кожного дня все своє життя психотерапевта. Нам важко прийняти, що ми суперечливі, змінні, різні в різних контекстах, і можемо не знати себе взагалі. Тому мозок «склеює» образ особистості у щось зрозуміле.
Крім того,
5. Людина змінюється швидше, ніж оновлює уявлення про себе
Дослідження показують: люди систематично недооцінюють, наскільки зміняться через 5−10 років. Ми часто живемо зі «старою версією себе» в голові. Особливо часто стикаюсь із цим протягом останніх п’яти років. Бо «стара версія «хто я» часто не збігається із тим «що я творю саме зараз».
Тому виникає неприємне відчуття «де я?» і «чи це я взагалі»?
І щоб розважити вас остаточно, наведу останній висновок із досліджень того, наскільки homo не дуже sapiens.
6. Самопізнання — це мотивований процес
Для розуміння себе люди мають чотири конкуруючі мотиви, які суперечать одне одному: точність, самовдосконалення, самопідтвердження і самозвеличення. І самозвеличення часто перемагає точність.
Тож.
Багато речей, які, як нам здається, ставлять на нас монументальні печатки і дають нам глобальні діагнози, насправді не існують. А є тимчасовим проявом нашого тимчасового стану. В цьому тимчасовому стані дуже важливо не думати: «Оце і є справжній я», — адже це неправда.
Справжній ви різні щосекунди, і самопізнання — це не про те, щоб сісти й розібрати себе на детальки раз і назавжди.
Це радше вміння вчасно поставити собі питання «Що я відчуваю саме зараз?» і «Чого саме в цих обставинах я хочу насправді?»
Текст публікується з дозволу авторки