Важлива частина стосунків. Що таке біль близькості і чи можна його уникнути

Ми вже говорили про біль як зростання і про біль як симптом. Біль як симптом пов’язаний із травмою, із чимось небажаним і руйнівним. Біль зростання, навпаки, часто є необхідною частиною розвитку.

А що ж таке біль близькості?

Він може мати як негативний бік, так і бути неминучою частиною стосунків. Неминучий — так само як біль під час тренування чи бігу. Якщо ми хочемо досягти певної мети, його не уникнути. Потрібно лише змінити свій погляд на нього.

Так само і з близькістю. Ми не можемо уникнути болю близькості у стосунках між людьми.

Якщо незнайомець на вулиці скаже вам: «Ти дурень», — це буде неприємно. Але якщо те саме скаже людина, яку ви любите, біль буде значно сильнішим. Чим ближча людина до нас, тим сильніше вона може нас зачепити. Вона знає ті струни нашої душі, про які інші навіть не здогадуються. І її думка та ставлення до нас для нас важливі.

Іноді емоційний біль виникає через конфлікти, втрату довіри чи поваги та через ще гірші обставини. Приміром, через зраду, насильство тощо. Але буває й інший біль у стосунках, не пов’язаний із навмисним чи ненавмисним завданням нам шкоди. Саме це і є біль близькості.

Давайте розберемося, що це за звір такий.

Ми не можемо уникнути болю близькості у стосунках між людьми

Коли ми когось любимо, то раптово стаємо вразливими. Коли мама чи тато беруть немовля на руки, вони відчувають не лише його, а й власну вразливість. Коли народився мій перший син, я прокидався посеред ночі й постійно прислухався, чи він дихає. Нещодавно молодший син (а йому вже 11) хворів із високою температурою. Вранці він довго спав, і я прислухався, чи він дихає, потім легенько торкався його лоба, щоб не розбудити.

Бо доля людини стає для нас важливою, коли ми її любимо. Коли хворіє людина, яку ми любимо, чи коли вона старіє, ми вже не можемо стояти осторонь із кам’яним серцем. Інколи ми рідко бачимо людей, яких любимо, і від цього в серці тяжкий сум. Ми переживаємо за безпеку тих, кого любимо. Їхні нещастя завдають нам болю, а тим більше нас лякає думка про їхню втрату. Це і є біль близькості, якого не уникнути. Точніше, уникнути можна, але й близькість тоді буде втрачено.

Чим сильніше ми любимо, тим сильніше болить ще до того, як по-справжньому заболить. Що вже й казати, коли випробування переступають поріг наших домівок у вигляді одного з вершників Апокаліпсиса (Смерть, Війна, Хвороба, Голод).

Якщо конфлікт ще можна владнати, то розлуку, тяжку хворобу чи смерть скасувати неможливо. Ми можемо лише навчитися проживати цей біль, знаходити способи його витримувати, приймати та осмислювати. Повністю позбутися його не вийде. Коли ми вибираємо близькість, біль близькості йде вервечкою.

Одна з трагічних сторін людських стосунків полягає в тому, що всі вони рано чи пізно закінчуються. Саме на тлі цього болю часто виникає страх близькості. Людина ніби каже собі: «Я не хочу переживати це знову чи взагалі переживати будь-коли». Іноді люди віддаляються, лаються, коли дитина падає, щоб притлумити страх за неї, гарчать, щось вимагаючи, коли партнер прихворів, уникають любощів і ніжності, щоб тримати дистанцію. І найчастіше це робиться несвідомо.

Просто так не хочеться, щоб знову боліло. Краще нібито наростити шкіру, надіти маску суворості або, навпаки, увімкнути турборежим опіки й за цим не давати жити абощо.

Іноді цей страх близькості народжується ще в дитинстві, коли найближчі люди завдають болю, нехтують потребами дитини або ранять її емоційно. Тоді дитина робить висновок: краще нікого не підпускати надто близько — бо мені зроблять боляче.

У дорослому житті це може проявлятися як труднощі у дружбі, коханні чи побудові довірливих стосунків. Людина хоче близькості, але водночас боїться її.

Буває й так, що страх виникає після зради, важкого розриву або втрати. Наш досвід ніби попереджає: «Ми вже там були. Дякуємо, більше не треба». І тоді щоразу, коли на горизонті з’являється хтось, кому можна довіритися або кого можна полюбити, всередині спрацьовує сигнал тривоги.

Але проблема в тому, що без близькості неможливо бути по-справжньому щасливим. І неможливо бути по-справжньому щасливим, якщо не прийняти біль близькості як частину життя. Любити ризиковано. Жити ризиковано. Але ще більш ризиковано не любити й жити, не живучи.

Правова інформація. Ця стаття має винятково інформаційний характер і не замінює професійної психологічної консультації. NV не несе відповідальності за будь-які рішення, ухвалені читачем на основі матеріалів сайту.

Текст опубліковано з дозволу автора

Оригінал

Усі Блоги NV