Битва за авторитет. Як керівнику знайти баланс між емпатією та дисципліною
Ірина Кушнір: «Головне — тональність» (Фото: pressmaster/Depositphotos)
Головне — не намагайтеся здаватися кимось іншим
Чи помічали ви, що від жінок-керівниць часто чекають крайнощів? Ти або «залізна леді» з кам’яним обличчям, або «своя дівчина», з якою можна попліткувати за кавою. На початку менеджерського шляху здається: щоб тебе сприймали серйозно, треба терміново наростити броню та стати жорсткішою, ніж ти є насправді.
Я пройшла цей шлях від першого досвіду керівництва бухгалтерією до позиції CEO в BOX Catering. І ось що я зрозуміла: грати чужу роль — це найшвидший спосіб спалити власну енергію.
Як знайти баланс між емпатією та залізною дисципліною, коли в підпорядкуванні з’являються люди, ще й старші за тебе, а бізнес вимагає результату «на вчора»? Ділюся власними правилами.
Історія про балачки та «святі хату перелетіли»
Мій перший менеджерський кейс — керівництво відділом бухгалтерії. У підпорядкуванні три жінки, деякі з них суттєво старші за мене. Типовий сценарій: дівчата починають щось обговорювати, здіймається галас, я як людина емпатична з задоволенням підключаюся до цих балачок.
Як результат — пів дня спливло, робота не зроблена. О п’ятій вечора дівчата спокійно йдуть додому, а я залишаюся ночувати зі звітами, бо фінальна відповідальність на мені.
В бізнесі бувають моменти, коли м’які методи перестають працювати
Тоді я вперше вивела для себе правило: розділяй об'єктивне та суб'єктивне. Робити зауваження на кшталт «ви забагато говорите» — незручно. А от апелювати до фактів — залізобетонно. Я почала спокійно, але впевнено зупиняти розмови: «Ми відволіклися надовго, давайте повертатися до роботи».
Тут головне — тональність. Не потрібно кричати чи переходити на ультразвук. Але якщо хтось починає обурюватися чи вмикає недоречний гумор, я додаю в голос металу. Задача така — не перетиснути, але повернути в реальність. І ось вже всі взялись до справ, заступила робоча тиша. «Святі хату перелетіли» — казала моя бабуся про такі ситуації, коли раптово щось стає на свої місця. Люди миттєво повертаються в робоче русло, не заходячи в емоційний мінус, а я отримую свій улюблений вайб продуктивності.
Твердість — це не жорстокість. Повертаємо «берега» через ролі
Часто керівники-початківці плутають поняття. Антипод м’якості — це не жорстокість чи токсичність. Це твердість.
Коли співробітник систематично зриває дедлайни або «відхихикується» від завдань, не треба проходити повз і робити натяки — це не працює. Раніше мені було важко давати відвертий негативний фідбек привселюдно, і це дійсно не ок — вичитувати людину при колегах не варто.
Зараз мій алгоритм виглядає так:
1. Факти замість емоцій: підійти й чітко сказати: «Дивись, у тебе був термін до чотирнадцятої. Задача не виконана. Коли плануєш завершити?» Це миттєво дисциплінує і «повертає береги».
2. Перехід на тет-а-тет: якщо ситуація повторюється, а людина постійно «на лікарняному» або маніпулює — ми йдемо на особисту розмову.
Там я розмовляю доброзичливо, але максимально твердо. Я повертаю людину в її робочу роль. З позиції своєї ролі CEO я мушу вимагати результат, а співробітник має цей результат надати. Якщо ми граємо в бізнес, правила для всіх однакові.
Де проходить межа між лідерством та токсичністю?
Для мене червона лінія, яку керівник не має права переступати ніколи — це перехід на особистості.
Коли керівник починає кричати, ображати чи висміювати людину, він виглядає жалюгідно. Це ознака того, що він повністю втратив самоконтроль та самоповагу. Криком руйнується не просто довіра, а взагалі можливість працювати.
Ось ще три ознаки токсичного менеджменту, від яких треба тікати:
— Постійна зміна «правил гри» та задач на ходу.
— Нереальні терміни без пояснення логіки.
— Маніпуляції та інтриги всередині команди.
Керівник має право ухвалювати непопулярні рішення та звільняти людей. Ба більше, він зобов’язаний це робити. Бути в хороших стосунках абсолютно з усіма — це не пріоритет менеджера. Пріоритет — вирішити задачу бізнесу.
Звільнення токсичної «зірки», яка заважає працювати іншим — це саме таке хірургічне втручання задля порятунку команди.
Про «бекстейдж» керівника та 50% успіху
Насправді людям корисно іноді показувати свій «бекстейдж», щоб вони розуміли: у керівника є своя реальність, якої вони зазвичай просто не бачать. І не тому, що вони якісь не такі чи не здатні збагнути масштаб. Просто це не їхній порядок денний. Вони дивляться на бізнес під своїм кутом — зі свого робочого місця. І в їхній ситуації певні кроки зверху можуть здаватися нелогічними, дивними або просто такими, що не подобаються. Коли ви підіймаєте завісу своєї реальності, команді легше прийняти ваші рішення.
Як знайти цей баланс між закритістю та відвертістю? Для цього потрібні і вроджені риси, і розвинена управлінська інтуїція та вміння гнучко змінювати свій стан залежно від контексту.
Часом варто вмикати «холодний душ»
Мій базовий режим роботи — це спокійна, конструктивна та доброзичлива комунікація. Проте в бізнесі бувають моменти, коли м’які методи перестають працювати й команда починає «засинати». У кризових ситуаціях (або коли результати категорично не відповідають домовленостям), тональність взаємодії має змінюватись.
Чи буваю я різкою в такі хвилини? Так. Я можу вийти до команди на пряму та гранично чесну розмову, відкинувши дипломатію. Без крику, але з чітким емоційним та раціональним посилом: «Мене категорично не влаштовує те, що відбувається». Це діє як терапевтичний холодний душ. Команда миттєво виходить з анабіозу, мобілізує сили та усвідомлює: час розмов закінчився й пора діяти. Такий струс потрібен не для демонстрації сили, а для повернення фокуса та порятунку загального результату.
Головна порада жінкам-лідерам
Колись одна талановита дівчина-сейлз, в якій я бачила потенціал керівника, сказала мені: «Та ну, йти в менеджмент — це ж йти по трупах». Ми з нею тоді довго розбиралися з цим упередженням (зараз вона прекрасний керівник проєктів).
Керувати — це не про «йти по трупах», а про вміння зберігати стрижень.
Має бути внутрішня основа. З вами можна спілкуватися на рівних, з вами можна вирішити будь-яку проблему, з вами можна сміятися. Але вами не можна маніпулювати. З вами не можна гратися в дитячий садок і саботувати процеси просто тому, що хтось вважає себе недоторканим. Зупинити можна кожного, і команда має це відчувати.
Будьте собою більшу частину часу. Якщо ви м’яка та емпатична — будуйте систему через довіру та чіткі ролі. Якщо ви жорсткий менеджер — будьте ним, і під вас підлаштується відповідна команда. Головне — не намагайтеся здаватися кимось іншим. Автентичність і є ваша головна суперсила.