COVID-19 і помилки G20. Як дії багатих країн погіршують пандемію
Прискоривши поширення COVID-19, багаті країни тепер намагаються ухилитися від вакцинації тих, хто найбільше потребує щеплення. Що робити?
Колонка написана в співавторстві з Анною Петерік, викладачем державної політики в Школі державного управління ім. Блаватника Оксфордського університету.
В кінці жовтня в Римі зберуться лідери «Великої двадцятки», щоб обговорити, серед іншого, як треба готуватися до майбутніх пандемій. Істина ж у тому, що дії цих країн багато в чому посилюють нинішню пандемію.
Багато країн «Великої двадцятки» стали суперрозповсюджувачами COVID-19. Після того як коронавірус вирвався за межі Китаю (що спочатку намагався приховати повідомлення про спалах), США та інші багаті країни здійснили цілий ряд помилок на перших етапах пандемії, що значною мірою сприяло поширенню вірусу по всьому світу. Якби вони почали діяти раніше, вони змогли б хоча б уповільнити зараження коронавірусом бідних країн. Гірше того, їх небажання зобов’язатися якнайшвидше вакцинувати весь світ створює порочне коло, знесмислює вакцинацію, оскільки зростає ймовірність появи нових, більш заразних і небезпечних для здоров’я штамів вірусу.
Як показують статистичні моделі, міжнародні авіаперельоти були ключовим фактором глобального поширення COVID-19 аж до початку березня минулого року. Це підтверджують наведені нижче графіки, які деталізують поширення штаму Альфа (відомого також як британський або кентский штам) і частоту авіарейсів у різні країни з аеропортів Лондона в жовтні 2020 року. У поширенні штаму Альфа особливо виділялися Іспанія, Італія і Німеччина.
Країни «Великої двадцятки» зобов’язані компенсувати свої помилки в боротьбі з COVID-19
Дані про перші етапи пандемії дозволяють нам побачити, як поступово виникали різні штами вірусу. Якщо ми зіставимо цю інформацію з даними з «Оксфордського моніторингу заходів реагування держав на COVID-19» (OxCGRT) про рішення, що приймалися урядами, ми зможемо з точністю визначити хід поширення хвороби. Помилкові дії США і Великої Британії виділяються особливо серед всіх країн «Великої двадцятки».
Одним з перших міст суперрозповсюджувачів став Нью-Йорк. Перший підтверджений випадок COVID-19 був зареєстрований тут 29 лютого 2020 року, тобто приблизно через місяць після того, як США заборонили в'їзд в країну з деяких районів Китаю. Але хоча COVID-19 вже лютував в Італії, Америка ввела обмеження на в'їзд людей з континентальної Європи лише 13 березня, через два дні після оголошення Всесвітньої організації охорони здоров’я про початок пандемії. Тільки 16 березня дію цієї заборони було поширено на тих, хто прибувають з Великої Британії та Ірландії.
Дані секвенування вірусу показують, що вірус потрапив у Нью-Йорк не безпосередньо з Китаю. Навпаки, саме коливання США з введенням заборони на в'їзд з Європи стали головною причиною появи в місті безлічі носіїв вірусу, що позбавив життя величезну кількість нью-йоркців.
Крім того, всередині США під час карантинів, як правило, не припинялося пересування між штатами. Як показують дані OxCGRT, після початку пандемії 17 американських штатів взагалі ні разу не вводили заборон на такі пересування. Схожий набір генеалогій вірусу в перші місяці пандемії на всій території США вказує, що найчастіше вірус вдруге з’являвся навіть у тих місцях, де був ліквідований початковий штам. У дослідженні, що з'єднало дані про авіарейси з вірусною геномікою, робиться висновок, що поширення COVID-19 всередині США стало в основному результатом зараження самими американцями, а не міжнародного авіасполучення.
Британія, з їй болісно повільними заходами боротьби з пандемією, виявилася ще одним суперрозповсюджувачем, судячи з даних геноміки про те, де і коли починав циркулювати вірус. «Британський консорціум геноміки COVID-19» (COG-UK), найбільша організація такого роду в світі, провів секвенування понад 26 тисяч вірусних ізолятів, узятих у людей, які заразилися COVID-19 у Великій Британії в першу хвилю, і порівняв отримані дані з даними з інших країн.
Два головні висновки:
По-перше, Європа була джерелом перших випадків зараження у Британії. Аж до кінця червня 2020 року зберігалася ситуація, коли 80% імпортованих вірусів з’явилися в країні протягом одного місяця — з 27 лютого до 30 березня, причому майже всі були завезені з Європи: третина — з Іспанії, 29% з Франції, 12% з Італії і всього лише 0,4% з Китаю.
По-друге, в'їзд з-за кордону сприяв появі безлічі нових генетичних варіацій вірусу в Британії, при цьому темпи появи нових форм вірусу у інфікованого населення досягли піку в кінці березня 2020 року. Після цього Британія, нарешті, почала рішуче застосовувати нефармацевтичні заходи боротьби з пандемією, що призвело до підвищення кількості балів країни в «Індексі суворості заходів OxCGRT» з 17 (зі 100) до майже 80 всього за один тиждень, при цьому різноманітність вірусних ізолятів стала скорочуватися. Іншими словами, нефармацевтичні заходи допомогли ліквідувати багато з цих генеалогічних форм вірусу в Британії.
Подібні помилки ставлять під сумнів якість антипандемічного менеджменту країн «Великої двадцятки» у більш широкому сенсі. Якби великі, економічно розвинені країни світу припинили міжнародне сполучення раніше (особливо це стосується тих, хто прибуває з Європи), і якби вони ввели обмеження на внутрішньодержавне пересування людей, вони змогли б зменшити втрати, завдані їм COVID-19.
Обмеження експорту інфекції дозволило б сповільнити (і, може, навіть багато в чому запобігти) поширення хвороби на бідніші країни до того моменту, поки не з’явилися вакцини. Це, в свою чергу, дозволило б уникнути дорогих карантинів у тих країнах, які ніяк не могли собі їх дозволити. Уряди країн «Великої двадцятки» зосередили увагу на запобіганні імпорту вірусу, а не його експорті. Озираючись назад, ми розуміємо, що поширення вірусу можна було зупинити, якби ці уряди зажадали повторний негативний тест у всіх, хто сідає на літак або виходить з карантину.
Прискоривши поширення COVID-19, багаті країни тепер намагаються ухилитися від вакцинації тих, хто найбільше потребує щеплення. Вони накопичують дози, роблять пріоритетом вакцинацію дітей (хоча для них COVID-19 створює порівняно дуже низькі ризики) і навіть готують третю «бустерну» дозу, незважаючи на відсутність доказів її масової і термінової необхідності.
Тим часом COVID-19 лютує в країнах, що розвиваються, де медпрацівники на передовій вмирають через відсутність доступу до вакцин. З початку 2021 року пандемія вже вбила більше людей в усьому світі, ніж за весь 2020 рік. І багато експертів похмуро оцінюють подальше поширення штаму Дельта, а також інших штамів, які будуть з’являтися, особливо в тих регіонах, де вакцинація просувається повільно.
Країни «Великої двадцятки» зобов’язані компенсувати свої помилки в боротьбі з COVID-19 і взяти на себе зобов’язання вакцинувати ті групи населення світу, які знаходяться в найбільшій зоні ризику. А будучи країнами-суперрозповсюджувачами, вони також зобов’язані встановити нові міжнародні стандарти відстеження патогенів та протоколи пересування людей, щоб гарантувати, що вони ніколи більше не стануть суперрозповсюджувачами інфекцій.
НВ володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Project Syndicate. Републікування повної версії тексту заборонене.
Copyright: Project Syndicate, 2021
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ