Час переглянути прогнози? Що чекає на світову економіку

У грудні я писав про центральну роль інфляційних трендів у визначенні перспектив світової економіки у 2024-му і наступних роках. Звичайно, існує безліч інших ризиків. І саме тому ті, хто робить подібні оцінки, страхуються, включаючи у свої прогнози розумні застереження з приводу численних «відомих невідомих» факторів. Головними серед цих чинників є поточні конфлікти на Близькому Сході та в Україні, невизначеність навколо Китаю, вибори, що насуваються в Європі, США й інших країнах.

Що стосується інфляції, то тут я пропонував обережно оптимістичний прогноз, спираючись на останні дані, які показували, що багато фундаментальних індикаторів, судячи з усього, рухаються в багатообіцяльному напрямку. Але потім з’явилися несподівано високі грудневі цифри щомісячної інфляції в єврозоні, Великій Британії та США. Це змусило взяти паузу багатьох політиків, інвесторів і аналітиків, які спостерігали впродовж попередніх тижнів, як ринки враховують у вартості фінансових активів передбачуване значне зниження відсоткових ставок уже цього року.

Нарешті, я завершував свій прогноз міркуваннями про те, що, навіть незважаючи на поліпшення інфляційних перспектив, стало б приємним сюрпризом продовження зростання зарплат у багатьох країнах, яке б не провокувало нового, стійкішого зростання цін. Звісно, більшість економістів і керівників центробанків звернули б увагу на такий сценарій лише в тому разі, якби вони мали чіткі докази початку такого необхідного підйому продуктивності в країнах Заходу (та за їхніми межами). Згідно з цією логікою, без підвищення продуктивності реальний (з урахуванням інфляції) приріст зарплат не може бути стійким, якщо він не призводить до зростання інфляції.

Це дозволяє зітхнути з полегшенням, хоча не зменшує відчуття невизначеності

Проте сьогодні я плекаю ті самі надії, що й місяць тому. Варто зазначити, що дані про продуктивність публікують зазвичай із затримкою, і тому центробанкам доволі ризиковано реагувати на наявне зростання зарплат надмірно суворими заходами, наприклад, заявивши про продовження більш жорсткої монетарної політики, ніж та політика, яку б вони проводили в іншому випадку.

Якщо говорити конкретно, у них є три вагомі причини обрати позицію «почекаємо і подивимося».

По-перше, хоча укладачі прогнозів не змогли передбачити вперто слабкі темпи зростання продуктивності протягом останніх двадцяти років, вони лише нещодавно перестали сигналізувати про очікування швидкого відновлення цього зростання. По-друге, є очевидні причини вважати, що ситуація з продуктивністю з часом покращиться, хоча більшість експертів уже втратили надію. Достатньо поглянути на останні події, пов’язані з розробкою штучного інтелекту, переходом до альтернативної енергетики, змінами в трудовій діяльності після початку пандемії, а також з активнішою увагою влади до ініціатив, які безпосередньо спрямовані на підвищення продуктивності. Так, статистика поки ще не показує, що всі ці події почали приносити свої плоди; але знову ж таки, часто потрібен час, щоб приріст продуктивності за рахунок нових технологій знайшов своє відображення в економіці, а потім і в офіційній статистиці.

Третя причина не поспішати з монетарним посиленням стосується соціального і людського аспектів проблеми зарплат і продуктивності. Як ми знаємо з дискусій з приводу причин зростання невдоволення й економічної незахищеності в багатьох демократичних країнах, темпи зростання медіанних реальних зарплат останніми десятиліттями виявилися такими, що розчаровують. І ця тенденція, безсумнівно, відіграла важливу роль у дедалі більшому розчаруванні суспільства в «капіталізмі» та «глобалізації», а також посилила підтримку радикальних і популістських політичних партій і рухів. Відповідно, підвищення реальних зарплат даватиме змогу зрушити політичні вподобання в поміркованіший бік. Небезпечно придушувати зростання зарплат просто тому, що таке зростання вважається необґрунтованим.

Наскільки тривалим буде поліпшення ситуації з інфляцією? Хоча цифри грудневої інфляції виявилися вищими за очікувані, у попередні місяці спостерігався її більш різкий спад, ніж очікувалося. І якщо аналізувати згладжені базові індикатори інфляційних трендів, а також опитування інфляційних очікувань, тоді перспективи, як і раніше, виглядають доволі багатообіцяльними.

Щодо інших циклічних чинників, то зараз, коли ми наближаємося до кінця січня, я б виділив із них три.

По-перше, китайська економічна статистика і показники фінансового ринку продовжують загалом розчаровувати, попри активізацію зусиль влади з підтримки впевненого відновлення економіки після пандемії.

По-друге, у США більшість економічних індикаторів (хоча не всі), як і раніше, виявляються кращими за очікувані. Це дає змогу зітхнути з полегшенням, хоча, звісно, не зменшує відчуття невизначеності у багатьох коментаторів, які турбуються, що новітні позитивні тенденції можуть виявитися недовгими.

У ринків початок року теж видався нервовим. Згідно з так званим правилом п’яти днів (чистий приріст індексу S&P 500 за підсумками перших п’яти торговельних днів січня обіцяє хороші перспективи для наступних 12 місяців року), шанси, що рік, який настав, виявиться позитивним для акцій, дорівнюють 50%. Так, це все дуже далеко від наукової істини. Але, як я вже писав раніше, протягом багатьох десятиліть позитивний старт року давав змогу правильно передбачити позитивний рік у понад 85% випадків.

Нарешті, незважаючи на проблеми, що викликають занепокоєння на Близькому Сході та в Україні, волатильність цін на сировинні товари залишається не дуже високою. Можливо, це пояснюється якимись дивними технічними факторами попиту і пропозиції. Але яким би не було пояснення, порівняльну стабільність цін можна спостерігати на багатьох ринках. Ціни на більшість ключових видів сировини, а також значення провідних сировинних індексів, сьогодні нижчі, ніж рік тому. І це теж трохи заспокоює.

NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Project Syndicate. Републікація повної версії тексту заборонена

Оригінал

Copyright: Project Syndicate 2024

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV