Ідеальна здобич. Як Росія скористається кризою в Білорусі
Російські бізнесмени вважають економіку Білорусі здобиччю, яку можна легко привласнити, якщо Лукашенко буде змушений розпродати держактиви, аби врятувати свій режим
Вже пішов четвертий тиждень кризи в Білорусі, і поки результат її неясний. Білоруський президент Олександр Лукашенко, ймовірно, програв президентські вибори 9 серпня і за минулі тижні зазнав катастрофічного падіння легітимності, оскільки підтримка нинішнього режиму випарувалася і його панування над країною помітно послабшало.
Величезні мітинги, які відбувалися в Мінську три вікенди поспіль, підкреслили масову опозицію режиму і втрату контролю Лукашенком. Він також зіткнувся з першими дезертирствами серед підлеглих і страйками робітників на деяких із найвідоміших державних промислових підприємств.
Це погіршення ситуації спочатку загрожувало диктатору в Білорусі, але потім він отримав підтримку з Москви. Хоча Росія ще не запропонувала великомасштабного втручання, Путін особисто підтримав Лукашенка й оголосив про свою готовність відрядити спеціально створений резерв російських силовиків у Білорусь і підтримати чинний уряд у разі потреби. Цього тижня відбудеться серія двосторонніх зустрічей на високому рівні між високопоставленими російськими і білоруськими офіційними особами, які, як очікується, прокладуть шлях до зустрічі Путіна і Лукашенка в найближчому майбутньому.
Оскільки жодна зі сторін протистояння нині не здатна досягнути рішучої політичної перемоги, економічні питання цілком можуть зумовити остаточний результат кризи. Хоча безпосереднього ризику економічного колапсу немає, продемократичне повстання в країні значно загострило наявні проблеми в білоруській економіці. З того часу, як протестний рух вперше спалахнув майже місяць тому, білоруський рубль втратив близько десяти відсотків своєї вартості, а кілька банків припинили надавати кошти навіть у межах вже укладених кредитних угод. Є повідомлення про брак валюти в Мінську і в усіх обласних центрах.
Успішний білоруський ІТ-сектор, в якому працює приблизно 60 тисяч людей в одному тільки Мінську, особливо сильно постраждав через жорстку реакцію уряду на протести і регулярні відключення інтернету, і багато компаній заявляли про свій намір перенести свою діяльність в інші країни. Ці складні обставини привертають інтерес російських приватних і державних компаній, яким цікаві величезні промислові підприємства та об'єкти інфраструктури Білорусі, більшість з яких ще не приватизовано.
Москва вже продемонструвала свою фінансову підтримку Лукашенку, оголосивши про угоду про рефінансування боргу перед Росією у розмірі $1 млрд, що становить близько 12% всієї заборгованості Білорусі перед Росією. Навряд чи можна сумніватися в тому, що Кремль був би більш ніж щасливий запропонувати подальшу фінансову підтримку режиму, який бореться, в обмін на велику частку значних державних економічних активів Білорусі.
Це не новий підхід. Дійсно, Росія вже має великі економічні інтереси в Білорусі і часто демонструє апетит до подальших придбань. З 2011 року Газпрому — російському енергетичному гіганту — належать стратегічно важливі білоруські газопроводи, якими російський газ транспортується до Польщі й Німеччини. Тим часом, Росія володіє 42,5% акцій білоруського гігантського нафтопереробного заводу в Мозирі через компанію Славнефть, яку зараз контролюють Роснефть і Газпромнефть.
Російський виробник вантажівок КАМАЗ вже багато років виявляє інтерес до мінського виробника важких транспортних засобів МАЗ. Вважається, що росіяни мають заздрість до Білоруськалію, який входить до числа найбільших світових виробників добрив і є основним конкурентом власних виробників Росії.
Ніхто точно не знає, як буде організовано нову хвилю російської економічної експансії в Білорусі, але минулий досвід підказує, що найбільший державний банк Росії Сбербанк, ймовірно, відіграватиме важливу роль. Банк очолює прихильник режиму Путіна Герман Греф, який працював разом із Путіним у Санкт-Петербурзі в 1990-х роках і був частиною команди, яка розробила успішні економічні реформи на початку 2000-х.
З 2009 року Сбербанк вклав сотні мільйонів доларів у білоруську нерухомість і має власне білоруське дочірнє підприємство. Греф висловлював свою повну підтримку Лукашенку під час численних візитів до Мінська. Остання поїздка Грефа відбулася на початку липня, коли в Білорусі почала наростати передвиборча напруженість.
Під час візиту влітку 2020 року Греф оголосив про низку додаткових інвестицій у Білорусь і презентував новий дорогий фонтан у подарунок місту Мінську. Він також ані слова не сказав з приводу недавніх дій Лукашенка проти іншого російського банку, Белгазпромбанку, який білоруська влада фактично відібрала після того, як колишній глава Віктор Бабарико спробував брати участь у президентських перегонах.
Низка клієнтів Сбербанку також тісно пов’язані з економічною діяльністю Росії в Білорусі. Повідомляється, що Сбербанк є найбільшим кредитором Михайла Гуцерієва, клан якого входить до числа найбагатших у Росії. Нафтова компанія Гуцерієва Safmar була єдиним постачальником, який продовжував постачати нафту в Білорусь після того, як Путін скоротив поставки в січні 2020 року. Малоймовірно, що це було б можливо без певної згоди Кремля. Повідомляють, що Гуцерієв співпрацював зі старшим сином Лукашенка Віктором для створення біржі криптовалют у Мінську.
Інший клієнт Сбербанку Дмитро Мазепін також активно працював у Білорусі. Мазепін, якому належить компанія, що контролює значну частину російського виробництва добрив, у відповідь на ескалацію протестів проти режиму Лукашенка закликав до створення «Комітету порятунку Білорусі», який об'єднає білоруських і російських керівників у зусиллях із просування економічних реформ і політичного примирення в країні. Багато хто припускає, що Мазепіна в Білорусі цікавить лише виробник добрив — Білоруськалій.
Намагаючись оцінити економічну зацікавленість Москви в її західному сусідові, життєво важливо розуміти відмінності між двома країнами. У той час як Білорусь дуже схожа на Росію з погляду її авторитарної політичної архітектури, білоруська економіка має мало спільного з сучасною Росією. Пострадянська приватизація, яка відбулася в Росії, ніколи не відбувалася в Білорусі. Замість цього більшість промислових підприємств залишаються у власності держави.
Розумно припустити, що російські бізнес-лідери, нехай з «патріотичних» або «ліберальних» таборів, тепер розглядають білоруську економіку як ідеальну здобич, яку можна легко привласнити, якщо обложений білоруський диктатор буде змушений розпродати державні активи, щоб врятувати свій режим. Справді, хоча багато хто в західних колах зазвичай вважає Грефа ліберальним банкіром, він насправді може бути найвідомішим лобістом Лукашенка в Кремлі.
Зрозуміло, не слід перебільшувати значення економічних чинників. У Кремля є низка найважливіших геополітичних проблем, які визначають реакцію Москви на кризу в Білорусі. Проте, фінансові міркування, цілком ймовірно, також відіграють важливу роль у визначенні російської політики.
Білорусь пропонує низку привабливих економічних можливостей для Росії і зараз як ніколи вразлива для тиску з боку Кремля. Про цю економічну складову не слід забувати аналітикам, коли вони досліджують останню главу геополітичної «Великої гри», яка нині розгортається у Східній Європі.
Переклад НВ
НВ володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Atlantic Council. Републікацію повної версії тексту заборонено.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ