Новий профстандарт. Яким має бути директор школи
Як втілити в життя компетенції та функції, котрі вдало прописані на папері й хто займатиметься навчанням та підтримкою директорів на цьому шляху?
11 серпня Міністерство освіти і науки винесло на громадське обговорення розроблений професійний стандарт за професією «керівник закладу загальної середньої освіти», іншими словами — директора школи.
Поява цього документу у будь-якому разі позитивне явище для української освіти, адже до цього не існувало документу, який би описував функції, а також знання та компетенції директора школи. Потреба у формуванні стандарту назріла давно й набула особливої актуальності із запуском реформи децентралізації. Школи отримали управлінську та фінансову автономії й почали трансформацію освітнього процесу відповідно до нового закону про освіту та закону про повну загальну освіту, тож потреби та вимоги до ролі освітніх управлінців істотно змінилися. Попри всі позитиви, які принесе документ, відкритим залишається питання, як втілити в життя компетенції та функції, котрі вдало прописані на папері й хто займатиметься навчанням та підтримкою директорів на цьому шляху?
Про стандарт
Загалом, стандарт виділяє 5 загальних компетенції та 5 професійних функцій директора.
Загальні компетенції:
— Громадянська компетентність — здатність діяти як відповідальний громадянин українського суспільства;
— Соціальна компетентність — здатність до ефективної комунікації;
— Культура самовираження — здатність до цінування багатоманітності та мультикультурності;
— Цифрова компетентність — вміння критично користуватися інформаційними технологіями;
— Підприємницька компетентність — вміння бути креативним.
Професійні функції:
— Стратегічний розвиток закладу загальної середньої освіти;
— Керівництво та моніторинг освітнього процесу:
— Лідерство і партнерська взаємодія;
— Організація здорового, безпечного, розвивального, інклюзивного середовища;
— Безперервний професійний розвиток керівника.
Якщо дуже спрощено, то директор школи має знатися на нормативно-правовій базі та пояснити її своїй команді, слідкувати, щоб вся школа працювала за цими нормами. Він чи вона формує стратегію, контролює процес її реалізації та аналізує результати її досягнення. Процес забезпечення ефективної роботи команди через наймання, звільнення, мотивацію, менторство та супервізії залишається в компетенції освітнього управлінця. Директорам доведеться глибоко та комплексно аналізувати навчальний процес, розвиток вчителів та себе як керівника. Паралельно розвиватися як лідер і бути гнучким до змін, знаходити індивідуальний підхід до кожного, бути прогресивним користувачем технологій, вміти працювати зі стресом своїм і команди, бути емпатійним, критично мислити, бути на постійному контакті з батьками та громадою, створювати безпечний та розвиваючий простір у школі. Окрім цього директор має бути лідером інноваційності в школі, бути в курсі світових новинок та бути ініціатором їх втілення в школі.
Цей доволі об'ємний список функцій та компетенцій, на мій погляд, не є вичерпним. Адже, роль будь-якого керівника передбачає побудову, налагодження та оптимізацію процесів, розподіл ролей та обов’язків членів команди. Понад чотири роки досвіду роботи зі школами чітко дали мені зрозуміти, що проблеми з системністю породжують дуже багато інших, зокрема, в комунікації та командній роботі. Багато шкіл живуть у постійному стані пожежогасіння через те, що всі роблять все.
Не менш важливою компетенцією освітнього управлінця є побудова та перегляд місії та візії школи. У стандарті виділена лише стратегія, але стратегія — це шлях до місії та візії, які теж варто формувати й переглядати. Якщо ж навіть вмотивовані директори шкіл захочуть трансформувати свою роботу та роль відповідно до нового стандарту, то вони неминуче зіткнуться зі складнощами в отриманні систематизованих та якісних знань.
Очікування і реальність
Як освітні експерти, так і самі директори розуміють, що профстандарт як документ не матиме жодного позитивного впливу, якщо описані в ньому речі не почнуть застосовуватись на практиці. Подібні зміни потребують спеціалізованого навчання. Зі свого досвіду можу зауважити, що директори зазвичай задумуються над необхідністю додаткового навчання з освітнього управління вже коли вони безпосередньо посіли цю посаду. Згідно із законом про загальну середню освіту у перший рік роботи директор має пройти мінімум 90 годин навчання, поєднавши це з викликами посади керівника, очікуваннями команди, батьків та громади. Для ефективного навчання в такому режимі освітні програми для директорів мають бути максимально практичними, а домашні завдання мають ґрунтуватися на реальному використанні інструментів безпосередньо в школі тут і зараз.
Іншою важливою складовою навчання освітніх управлінців, на мій погляд, є наставник, ментор. Такий наставник вже законодавчо є у молодих вчителів, і молодим директорам він не менш потрібен. Наставник, який зміг би надати директору зворотній зв’язок щодо робочого процесу, допомогти напрацювати потрібні навички, рефлексувати. У США, наприклад, таким наставником є суперінтендант (на нашу мову — керівник відділу освіти). Проте доволі складно уявити подібну взаємодію директора та керівника відділу освіти в українських реаліях.
Виходячи зі сформованої системи та чинного законодавства є три ключові інституції, котрі мають і можуть навчати директорів — це ІППО, профільні ВНЗ та інші організації, що отримали можливість надавати послуги з підвищення кваліфікації освітян. Одиничні ГО, бізнеси, які надають освітні послуги мають можливість швидше адаптуватися до змін, але, на жаль, через те, що не запустилася система оплати їхніх послуг з державного бюджету, можливість навчатися за їхніми програмами мають одиниці. Наскільки ж ефективними й інноваційними є програми з навчання директорів у ІППО та ВНЗ залежить виключно від індивідуального бажання кожної окремої установи трансформувати свої навчальні програми й надавати освітнім управлінцям дійсно практичні знання. Тож поки у сфері освітніх послуг не існуватиме реальної конкуренції, реалізація стандарту залишатиметься під питанням.
Ще одна загроза, яка випливає із вищезазначених умов — це світоглядне питання. Профстандарт, як і закон про загальну середню освіту, Нова українська школа та інші документи, закони та акти несуть потребу у володінні критичним мисленням, гнучкістю, системністю, аналітичними навичками, інноваційністю, академічною доброчесністю, комунікаційними навичками на основі цінностей гідності, емпатії, довіри. Виходить, що освітні програми повинні пропонувати такі навчальні методики, котрі торкаються й світоглядних змін, а викладачі цих програм володіти всіма описаними навичками та цінностями.
Відкритим залишається одвічне питання про курку та яйце. Кого і чому вчити? Директорів новим компетенціям? Чи тих, хто має навчати директорів — новим підходам та цінностям?
І остання, але для багатьох директорів на першому місці - це загроза відсутності змін у заробітній платі. Зараз оплата праці директорів формується на основі Єдиної тарифної сітки, де зарплата директора залежить від кількості дітей, які навчаються в школі. Ще директори мають доплату за вислугу років та за педагогічне звання, але все одно сума досить невелика, тому більшість з них продовжують вчителювати. Найбільш чесно про цю ситуацію відгукнулась одна із директорок, з якою тісно співпрацюю: «Викладають усі! Бо, наприклад, моя зарплата за 9 уроків в тиждень у 2,5 рази більша від оплати обов`язків керівника».
У 2019 році була прийнята постанова, яка суттєво збільшить зарплату педагогічних працівників до 2024 року, у тому числі, директорів. Перше підвищення мало відбутись з 1 січня 2020 року, але, на жаль, воно навряд чи відбудеться навіть у 2021 році.
Трансформовувати освіту складно. Шукати кошти на ці трансформації ще складніше. Проте, коли державні чиновники фокусуються на реальному вирішенні проблеми, то формується чіткий вектор й план дій. Поки ж нам доводиться крутитися між потребами та вимогами швидко змінної влади й щиро радіти, що тисячі директорів уже здійснюють реальні зміни не чекаючи на вказівку згори.
Публікація підготовлена в рамках проєкту «Механізми кооперації в школах у кризовий час» за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю авторки і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ