Як Італія, Німеччина та Франція конфісковують майно ворогів та злочинців

Якщо окупанти здебільшого примітивно вдаються до знищення всього, що бачать на своєму шляху, ми ж маємо діяти гуманніше. Російське майно в Україні має сприяти знищенню самих росіян. Крапка.

У своєму відеозверненні 5 серпня Володимир Зеленський повідомив про те, що в Україні вже примусово вилучено російських активів на 28 млрд гривень. Як не сумно, але в Державній казначейській службі мені повідомили, що до бюджету не надійшло нічого.

Механізм стягнення російського майна на користь України дійсно складний і вимагає залучення уряду, судової системи, СБУ і не тільки. Механізм складний, але затягувати з тим немає часу. Наведу приклади регуляцій, завдяки яким Італія, Франція та Німеччина стягували майно злочинців до державної скарбниці. Це важливі кейси європейських країн, з яких ми можемо і маємо брати приклад.

Франція

Кримінальний кодекс Франції був прийнятий 22 липня 1992 року і набрав чинності 1 березня 1994 року. За статтею 111−1 КК Франції злочинні діяння, залежно від ступеня тяжкості, поділяються на злочини, проступки та порушення. Серед видів покарань чинне кримінальне законодавство Франції передбачає конфіскацію, яка ділиться на загальну та спеціальну.

У Франції конфіскація може бути застосована як додаткове покарання до низки статей Кримінального кодексу. Відтак, згідно з пунктом 5 статті 131−3, можуть відбутися такі види конфіскації:

— конфіскація одного або кількох транспортних засобів, що належать засудженому;

— конфіскація однієї або декількох одиниць зброї, що належить засудженому або перебуває у його вільному розпорядженні;

— конфіскація речі, яка була призначена для вчинення злочинного діяння або речі, які отримані в результаті злочинного діяння.

Разом зі штрафом конфіскація застосовується, якщо проступок підлягає покаранню у виді тюремного ув’язнення. Якщо проступок карається тільки штрафом, то не можуть бути призначені штраф та конфіскація майна разом. На підставі ст. 131−21 КК Франції покарання у вигляді конфіскації обов’язково передбачається щодо предметів, встановлених законом чи постановою як небезпечні чи шкідливі.

Цікаво, що загальна конфіскація може бути всього майна або його частини і призначається лише за злочини проти людства і за незаконне виробництво, ввезення і вивезення наркотиків, тобто має винятковий характер. Зважаючи на абсолютні неадекватні в наш час дії ворога, у нас є всі підстави вилучати все майно окупантів.

Україна, вивчивши цей досвід, має піти далі

Конфіскація майна у Франції може бути загальна та спеціальна, але при цьому немає чіткого поділу. Той такий кримінальний кодекс це належним чином не регламентує. Загальна конфіскація є винятковою і застосовується лише за злочини проти людства, а також за незаконне виробництво, ввіз і вивіз наркотиків. Тобто законодавець, визначаючи те, що це покарання є досить тяжким як для самого засудженого, так і для його членів сім'ї, використовує його тільки за відповідну категорію злочинів.

Якщо ж загальна конфіскація виступає як додаткове покарання, то спеціальна конфіскація застосовується як основне (загальне) або додаткове покарання у встановлених в КК Франції випадках. Загальна та спеціальна конфіскації призначаються тільки судом і суд уповноважений вирішувати на свій розсуд, застосовувати її чи ні, залежно від обставин справи. Різні види конфіскації застосовуються не тільки до фізичних, але і до юридичних осіб.

Важливий момент — підвищення ефективності здійснення правосуддя. У випадку, якщо вилучення є неможливим. Тоді конфіскація може бути переведена у вартісне вираження, несплата якого вартує позбавлення волі.

ФРН

Кримінальний кодекс ФРН був прийнятий 15 травня 1871 року. Відтак, з положення глави 7 «Конфіскація і вилучення майна» розділу 3 КК ФРН чинне кримінальне законодавство відносить конфіскацію до системи правових наслідків.

Передумови застосування конфіскації до винної особи можуть бути різними. Якщо мова йде про призначення покарання, то в цьому випадку підставою призначення буде вина суб'єкта, а якщо про міри виправлення та безпеки, то вже буде враховуватися небезпека особи. У даному випадку йдеться про так звану «двоколійну» систему правових наслідків, які в першому випадку вказують на вину та частково переслідують превентивні цілі. У другому ж — на заходи, направлені на захист суспільства від небезпечного злочинця, які виконують превентивну дію.

Майновий штраф був введений до КК ФРН на підставі закону «Про боротьбу з нелегальною торгівлею наркотиками й іншими формами прояву організованої злочинності» в 1992 році і за своєю сутністю дуже близький до поняття загальної конфіскації.

Різниця полягає лише в тому, що вилученню підлягає не майно, а грошова сума, яка еквівалентна вартості майна, що підлягає вилученню. Ба більше, на схожість загальної конфіскації і майнового штрафу вказує ще й те, що в нього не встановлена чітка грошова межа, але при цьому суд обмежений вартістю майна особи, яка вчинила злочин, кримінальне походження якого доведене. Майновий штраф може призначатися разом з довічним позбавленням волі та позбавленням волі на строк від двох років. Майновий штраф не є обов’язковим додатковим покаранням, і суд в кожному конкретному випадку вирішує на свій розсуд питання призначення такого покарання.

До окремих заходів належать конфіскація майна та вилучення предметів злочину. Конфіскація призначається судом, якщо вчинене протиправне діяння і виконавець або співучасник отримали будь-яку вигоду від нього. Можливість призначення конфіскації розповсюджується і на особу, на користь якої діяли виконавець і співучасник, а також на предмети, які належать третім особам, придбані недобросовісно зі знанням обставин злочину.

Тобто, згідно з кримінальним законодавством ФРН конфіскація відноситься до системи правових наслідків. Загальна конфіскація не знайшла прямого вираження в нормах КК ФРН, але майновий штраф, за своїми характеристиками як покарання, їй відповідає.

Спеціальна конфіскація отримала особливий статус, бо вона не входить до системи покарань і розглядається як захід виправлення і безпеки. Тому, стає очевидним, що Німеччина дотримується «двоколійної системи» кримінально-правових санкцій. Існує термінологічне відмежування між покаранням та заходами виправлення та безпеки, а також, попри те, що законодавець відніс спеціальну конфіскацію до системи правових наслідків діяння, вона не змішується ні з одним з існуючих видів правових наслідків.

Італія

Боротьба в Італії зі злочинцями та позбавлення їх майна — це, як то кажуть, окрема історія. Там, де живе мафія, закон має особливо витончено все регулювати та діяти не лише на папері.

У 1982 році за ініціативи парламентаря Піо ла Торре були прийняті зміни до Кримінального кодексу Італії, що передбачали відповідальність осіб за участь у мафіозних організаціях і конфіскацію майна у разі доведення факту членства. Тобто сама приналежність до мафіозного клану вже визнавалася злочином. Ця реформа коштувала автору життя. Однак механізм був запущений. Невдовзі була створена суддівська група боротьби з мафією.

Джованні Фальконе і Паоло Борселліно змогли переконати впливового мафіозі Томмазо Бушетту, який у міжусобних війнах втратив родину та порушив омерту (кодекс мовчання) і став інформатором слідства. Внаслідок його свідчень було доведено, що «Коза Ностра» — єдина структура зі своєю ієрархією та сферами впливу. У правознавстві ця інформація відома під назвою «теорема Бушетта». Його свідчення стали основою звинувачення на першому великому судовому процесі над мафією — так званому «максипроцесі», де винними визнали більше 340 осіб. Пізніше завдяки цьому процесу й отриманим свідченням вдалося затримати боса сицилійського клану Сальваторе Рііну.

Піо Ла Торре (член Палати депутатів), один із перших хто допоміг впровадити в Італії закони проти мафіозі. Зокрема закон від 1982 року, відомий як закон «Рогноні-Ла Торре», був прийнятий на основі законопроекту, представленого в Палаті депутатів 31 березня 1980 року Піо Ла Торре, і фактично вперше введений у головний кодекс про припинення «асоціації мафіозного типу». Крім того, Ла Торре також впровадив перші заходи щодо конфіскації майна у мафії. Таким чином, вперше були позбавлені активи мафії, а не тільки їх особиста свобода. І це був посмертний закон.

Другий основний крок щодо конфіскації активів мафії відбувся у 1996 році.

Зокрема, Закон про народну ініціативу, якою була створена асоціацією «Libera», заснована Доном Чіотті, 30 червня 1995 року. Закон регламентував «Положення про управління арештованими або конфіскованими активами».

Наразі цю справу і продовжує міністр юстиції Італійської Республіки Марта Картабія. Зокрема, за її присутності було створено Постійну наглядову раду щодо збору даних про арештовані та конфісковані активи. Цей орган був створений після підписання протоколу, підписаного Головою Кабінету Міністерства юстиції Раффаеле Піччірілло та директором Національного агентства з управління та знищення вилучених і конфіскованих активів організованої приступності префектом (римська посадова особа, що стояла на чолі управління окремою частиною адміністрації, суду, державного господарства чи армії) Бруно Корда, а також залучено до моніторингу відповідної ІТ-платформи, що визначає можливі коригуючі заходи для повного забезпечення та коректного обміну інформацією.

Однак сам моніторинг все ще не є досконалим та займає певний час. Адже знайти всю конфісковану нерухомість непросто. Проте важливий крок уперед було зроблено. Як зазначають в Італії, цей крок, з роботою постійної наглядової ради зі збору даних про вилучені та конфісковані активи, нарешті зробить необхідний якісний стрибок на користь перемоги держави, а не мафії.

Україна, вивчивши цей досвід, має піти далі. Не лише конфісковувати майно рашистів, а саме стягувати його оперативно в бюджет і направляти на потреби оборони. А потім ще й посприяли повоєнній відбудові інфраструктури, житлових комплексів та всіх руйнацій, що окупанти нам завдали.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ